Всі ми прагнемо досягти чогось в цьому житті. Спочатку ми навчаємось, потім працюємо, крок за кроком наближаємося до того, про що мріємо. Але хтось з нас задумувався, чи займається він тим, чого він дійсно хоче, а не тим, що потрібно? В декого кожного дня в голові крутиться одне і теж слово: "Потрібно". Звичайне слово, а скільки в ньому закладено сенсу! Інколи дехто з нас не має просто іншого виходу, а тільки робить те, що потрібно! Це добре, якщо робота, яка тобі подобається, приносить не лише прибуток, а й задоволення. Ти одночасно і працюєш, і насолоджуєшся тим, що робиш.
В кожного з нас є таке заняття, яке допомагає нам відволікатися від усього. Це може бути просто хобі. Я думаю, не один починав свої справи лише як хобі, а закінчувалося все хорошим бізнесом. Головне розібратися в тому, чого ти дійсно хочеш. Це буде першим кроком до здійснення задуманого. Якщо ти будеш знати, чим хочеш займатися, то з часом це принесе тобі хороший заробіток в житті.
Ми можемо працювати на роботі, лише для заробітку, а займатися улюбленою справою просто у вільний час. Щоби знайти себе, щоби відпочити від усіх. Інколи буває таке відчуття, хочеться просто побути наодинці й тут нічого, і ніхто не до Лише те, чим ти любиш займатися.
Декому вдається поєднувати все і роботу, і сім’ю, і ще й встигнути позайматися тим, що тобі подобається. Але не кожен так може. Дехто просто не має на це часу, а дехто просто не має можливості. Когось взагалі підштовхують займатися тим, чим він не хоче, в такі моменти розбивається дуже багато мрій!
Ми прагнемо жити в мирі та злагоді з іншими, але чи живемо ми в мирі та злагоді з собою? Чи знайшли ми правильний шлях в житті, той в якому нам подобається і від якого ми просто отримуємо задоволення?
ответ:Всі ми прагнемо досягти чогось в цьому житті. Спочатку ми навчаємось, потім працюємо, крок за кроком наближаємося до того, про що мріємо. Але хтось з нас задумувався, чи займається він тим, чого він дійсно хоче, а не тим, що потрібно? В декого кожного дня в голові крутиться одне і теж слово: "Потрібно". Звичайне слово, а скільки в ньому закладено сенсу! Інколи дехто з нас не має просто іншого виходу, а тільки робить те, що потрібно! Це добре, якщо робота, яка тобі подобається, приносить не лише прибуток, а й задоволення. Ти одночасно і працюєш, і насолоджуєшся тим, що робиш.
Объяснение:
Всім серцем любіть Україну свою – І вічні ми будемо з нею. (Володимир Сосюра)
Ми, українці, ще й зараз самі не знаємо історії своєї країни. Героїв українського народу називали ворогами і навіть зрадниками. Так робили тоді, коли неможливо було змусити замовчати борців за волю і свою державу. Ще більше славних імен і подій намагалися назавжди приховати, щоб люди їх цілком забули.
Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина не раз переживала дні могутності й слави, мала справді легендарних героїв, мужньо долала найважчі випробування. І потім відроджувалась, виростала з руїн, виховувала нові покоління, закоханих у рідну землю лицарів правди і волі. Ми можемо пишатися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
На жаль, цілими сторіччями ворогам за до грубого і жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехні і підступу, розпалювання ненависті між етнічними групами українців удавалось панувати над Україною. Майже всі завойовники кричали нахабно, безсоромно і цинічно, що вони несуть українцям тільки добро і щастя. Прикро,але дехто з наших співвітчизників ставав на службу до чужинських можновладців і допомагав їм гнобити свій народ. Перевертнями і яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осіб, які за гроші ладні відректися навіть від рідної матері. Але були й ті, які, навіть настромлені на польсько-шляхетські палі та підвішені на турецьких залізних гаках за ребра, вмирали з іменем України на устах. Їй вони віддавали усі свої сили, здібності, працю і навіть життя. Кожна така людина розуміла, що тільки тоді її Батьківщина, Україна, зможе стати господинею на власній землі, коли всі її сини і дочки будуть щоденно працювати для досягнення цієї великої, святої справедливої мети. Якби нас змалечку навчили вклоняти ся рідному порогові, рідної мови, може, тоді не розгубили б ми зібраної попередніми поколіннями духовної спадщини і були б добрішими й милосерднішими. Але чужі школи і вчителі не тільки не виховували у дітей почуття любові до рідного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а інколи й життя на священний вівтар незалежності. За цих умов кращі історики і письменники, незважаючи на переслідування, писали і видавали правдиві літературні та наукові твори не лише для дорослих, а й для шкільної молоді. Хто з наших сучасників не знає такі імена, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Куліш та інші.
Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогодні українському народові, хочеться сподіватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Дніпром не вигасає дух народу, не пропаде і його сила. Свідомість українців постій-но змінюється і здобутки наші ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нація росте і розвивається, хоч як їй важко жити, і це додає всім надії й віри, що доля народу зміниться на краще.