Дуже швидка зміна клімату спричиняє біль і страждання нашій планеті. А хто в цьому винен? Так, діяльність людини, її примхи.
Зміна погоди торкнулася кожну частину нашої землі. Там, де повинно бути холодно, тепліше ніж там де повинно бути спекотно. Це спричиняє велику смертність різних видів тварин, згорання лісів та всихання річок. Але діяльність людини й на цьому не закінчується: велика кількість будинків, доріг збудовані біля річок та озер, які, нажаль, скриті від очей асфальтною дорогою.
Це сталося й з нашою річкою Либідь. Стародавня річка про яку ходять легенди зараз тече під нашими ногами. Брудна, засмучена й нещасна. Таких як вона мільйони, але в пам'яті вони залишаються могутніми руслами без яких людина не змогла жити.
Бережіть природу: річки, озера, ліси. Без них - ми станемо на крок ближче до смерті.
Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам'ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки. Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням. Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті. Коли замислюємося над цим питанням, то розуміємо, що насправді школа для кожного з нас значить дуже багато. Кожного ранку, йоли прокидаємося, так не хочеться йти до школи, але це на перший погляд. Мабуть, кожному з нас просто хочеться ще трішечки поспати, а потім — до школи. Що ж на мене чекає у школі? А чекає дуже багато. Це і друзі, і улюблені предмети, і вчителі, більшість з яких мені дуже подобається. А ще я дуже люблю шкільні свята. У нашій школі свят, мабуть, більше, ніж у будь-якій іншій. І це добре, адже життя, як кажуть, це не тільки будні. Особисто я дуже сумую без школи під час канікул. З одного боку, з’являється дуже багато вільного часу, а з іншого — так не вистачає цікавих уроків, веселих перерв... Я думаю, що із впевненістю можна сказати: «Школа — наш другий дім». На щастя, саме це я і відчуваю. Якщо хтось зі мною не погодиться, то сподіваюсь — це тимчасово. Я бажаю кожному з нас йти до школи із задоволенням, а повертатись із знаннями та гарним настроєм.
Дуже швидка зміна клімату спричиняє біль і страждання нашій планеті. А хто в цьому винен? Так, діяльність людини, її примхи.
Зміна погоди торкнулася кожну частину нашої землі. Там, де повинно бути холодно, тепліше ніж там де повинно бути спекотно. Це спричиняє велику смертність різних видів тварин, згорання лісів та всихання річок. Але діяльність людини й на цьому не закінчується: велика кількість будинків, доріг збудовані біля річок та озер, які, нажаль, скриті від очей асфальтною дорогою.
Це сталося й з нашою річкою Либідь. Стародавня річка про яку ходять легенди зараз тече під нашими ногами. Брудна, засмучена й нещасна. Таких як вона мільйони, але в пам'яті вони залишаються могутніми руслами без яких людина не змогла жити.
Бережіть природу: річки, озера, ліси. Без них - ми станемо на крок ближче до смерті.