Ця цікава подорож відбулася минулої п’ятниці.
Вранці учні нашого класу дружно з’явилися на шкільному подвір’ї . Під’їхав автобус. Школярі з’юрмилися, щоб порадитися про маршрут. Усі спочатку трошки сперечалися, але прислухалися до роз’яснення водія. Ми від’їхали. Шлях пролягав тоненькою, мов в’юн, гірською дорогою. Всі були зачаровані карпатськими краєвидами. Дорогою дівчата співали українські народні пісні, котрі знають напам’ять. О п’ятнадцятій годині ми прибули до підніжжя гори. Потім нас чекав похід на гору. На вершині зробили привал. Ми були веселі та рум’яні від гарячого полум’я, яке розпалив учитель фізкультури.
Ця подорож ще більше здружила та об’єднала наш клас.
Для мене це свято грає особливу роль. Ми збираємося усією родиною до церкви, освячуємо там ошатний коник з паскою та крашанками - великодніми символами, які так і радують душу. А коли приходимо додому, мати з бабцею накривають на стіл, викладують усі смаколики і уся величенька родина сідає до столу снідати. Так радісно гати за рідними які, зібравшись разом, щось жваво обговорюють, розповідають історії та обмінюються новинами, порадами, адже світ великий, не надто часто вдається усім отак зібратися й провести час разом, але Великдень якось легко та раптово об'єднує сім'ї, рідних даруючи такі дорогоцінні години для кожного з нас.
Можливо, хтось інший святкує Великдень по іншому та вкладає зовсім інший зміст у це свято, але для мене свято Паски завжди насамперед буде святом родинної єдностію