самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник
вказуе на ознаку
запаху (п’янкий, запашний),
кольору (білий, зелений),
віку (старенький, давній),
розміру (величезний, середній),
матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
якості (твердий, гнучкий),
принадлежності (зятів, сестрин),
простору (далекий, близький),
часу (ранній, вчорашній)
внутрішні властивості (добрий, щедрий),
зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю
На мою думку, кожен з нас відіграє значну роль у цьому світі. Ми немов пазли, дрібні частинки великої картини. І що саме буде відображати картина, звісно, вирішувати нам.
Так, комусь одному не підвладно змінити навколишню сформовану ситуацію, але це не привід опускати руки.
По-перше, якщо кожен думатиме, що йому не варто прикладати ніяких зусиль, адже це марна витрата часу, то зсунутись з мертвої точки не вдасться.
По-друге, не змінивши себе, не варто очікувати чогось від оточуючих.
По-третє, чому б не почати з малого. Невеликими кроками можна досягнути небачених висот. І перший крок потрібно спрямувати саме на покращення себе, як людини, яка в майбутньому буде здатна зробити значний внесок для збагачення країни, або й цілого світу.