Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).
Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)
Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними.( Ліс шумить)
Ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними. (Ніч прийшла в місто).
Речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось іКаховка (О. Довженко)).
У називних реченнях може бути наявна оцінка предмета чи явища мовцем, що виражається різноманітними частками та окличною інтонацією (От тобі й свято! Ну ймісто! Що за нахаба!)
Називні речення найчастіше вживаються в художньому, публіцистичному і розмовному стилях мовлення (Вечір. Тиша. Зорі).
- Ще рано, поглянь на світ, на нас. це суспільство ще вважає нас не готовими до такого. - дарма, друже. Ми повинні робити все, скрізь і завжди. ніхто не знає коли настане час, і нам за будь яких обставин буде потрібно піти далі... залишити домівку, місто, піти в люди, далеко... далеко... - Облиш це, ти надто переосмислюєш це, не даєш собі розслабитись з такими думками. - Не варто за мене хвилюватись. Те, що я роблю -- задоволення для мене, а мої мрії не несуть нічого поганого. невже ти хочеш піти зі свого дому, знаючи, що нічого не нагадуватиме іншим людям про тебе? - Ти правий. Варто, варто задуматись над цим. Наче хтось невідомий, наче чимось неважливим залишусь я у спогадах людей, не довго пам'ять за мною стоятиме. - тужливо стало хлопцю. - Годі тобі. Давай вдвох зробимо щось надзвичайно грандіозне! Щось таке, щоб дух перехоплювало! Тоді наш слід у світі загріє думкою не одну людину, а будь-яка особа одразу підхопить момент того, хто ми є один для одного. Саме так, найкращими друзями! Друг лише з захопленою посмішкою поглянув на щирість та відчайдушність товариша та з сигналом згоди похитав головою. Друзі ще довго говорили на подібні теми, та висували такі ідеї як створення власної збірки віршів, архітектурно споруджених садів, алей та вуличок міста, спільну мрію про будівницто бізнесу. На вулиці співали осінніми барвами дерева, а земля підігравала їм на тонесеньких золотих струнах жовтневої скрипки
Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка- головних членів речення (у реченні Я розповідаю підметом є слово я, присудком- розповідаю).
Проте у деяких реченнях (односкладних) вона може бути представлена одним головним членом (Світає. Встаю. Йду. Думаю.)
Речення, в яких є лише граматична основа, називається непоширеними.( Ліс шумить)
Ті, в котрих є хоча б один другорядний член речення- поширеними. (Ніч прийшла в місто).
Речення можуть поширюватися означеннями й додатками, але не обставинами (Глибокі борозни літ (М. Хвильовий)), оскільки обставина передбачає наявність дієслова-присудка. Інколи називні речення можуть починатися вказівними частками ось, от, он (Ось іКаховка (О. Довженко)).
У називних реченнях може бути наявна оцінка предмета чи явища мовцем, що виражається різноманітними частками та окличною інтонацією (От тобі й свято! Ну ймісто! Що за нахаба!)
Називні речення найчастіше вживаються в художньому, публіцистичному і розмовному стилях мовлення (Вечір. Тиша. Зорі).