Якось в одній сільській школі хлопчик штовхнув дівчинку так, що вона заплакала. ЇЇ тато був учителем у класі. Дівчинка відразу йому поскаржилася. Побачивши це, хлопчик одразу притиснувся до стіни в очікуваниі покарання. Що зробити вчителю щоб виховати й дівчинку, і хлопчика? Тато нахилився до доньки й щось ів їй на вухо. Вона миттєво витерла сльози й усміхнулася. Дівчинка підійшла до хлопчика, котрий її образив, і простягла йому долоню, у якій лежали цукерки. Він довго дивився на цукерки, на дівчинку й на вчителя. Потім узяв цукерки, відвернувся та заплакав.
Объяснение:
на рахунок 3 речення, не впевнена що там можна щось взяти за словосполучення. У 2 така ж ситуація, але можна спробувати "її тато". Все інше правильно~
ответ, проверенный экспертом
4.0/5
41

Пеппер
главный мозг
33.4 тыс. ответов
342.9 млн пользователей, получивших
Мені з раннього дитинства подобалися народні казки, я просив мені їх читати якомога часто. З казок я дізнавався про нечувані пригоди, небувалих людей, химерних тварин.
Одна з таких казок - "Мудра дівчина". В ній йдеться про дочку бідного, убогого чоловіка - Марусю. Позиваючись з багатим братом, чоловік розумів, що мусить віддати йому останнє своє майно. Але Маруся все врятувала.
Пан, лінуючись чесно судити братів, загадав їм загадку: що на світі ситніш, прудкіш, миліш за усе? Але для мудрої дівчини Марусі такі панські загадки не становили ніякої складності. Всі вона відгадувала - і цю, і наступні.
Тому мені й подобається ця народна казка - вона відображає мудрість української простої жінки.
Объяснение:
Както так
Коли я був маленький і ще не ходив до школи, батьки часто говорили мені, що навчання - це праця. Вони ходять на роботу, заробляють гроші, а я буду ходити до школи, щоб отримувати знання, щоб потім здобути професію і заробляти собі на життя. Я вважаю, що мої батьки мали рацію. Вчитися не завжди хочеться, не всі предмети прості або цікаві, але я намагаюся вчитися якомога краще. Я усвідомлюю, що знання, які я здобуваю зараз, можуть знадобитися мені в житті.
Дехто може сказати, що не всі шкільні знання неодмінно знадобляться. Навіщо вчити те, що не буде потрібним? Але проблема в тому, що, по-перше, всі ці знання взаємопов'язані, тобто пропустиш щось - і не зрозумієш чогось іншого. А по-друге, ніхто не може гарантувати того, що якісь знання або навички не знадобляться. Моя мама каже, що знання зайвими не бувають. Люди міняються з часом, і те, що ти вважаєш неважливим зараз, може стати край потрібним через кілька років. Наприклад, в дитинстві мама мріяла стати балериною, а стала інженером. А якщо б вона вважала, що їй не потрібна математика та фізика, то не стала б.
Як на мене, у школі, тобто саме зараз, ми закладаємо фундамент своїх знань та навичок, на які будемо спиратися потім. Відомо, що будинок на поганому фундаменті довго не протримається. Таким чином, навчання - це важлива робота, це - головне наше завдання.