Ніколи не розуміла механізму уявного світу, думок, мрій, які під впливом щоденного життя з його проблемами, стресами, непорозуміннями поволі дивно синтезуються у сновидіння. Під призмою буття виринають неперевершено химерні стосунки, події, почуття, спрощуючись у нічних мареннях. Ніхто не скаже настільки відверту правду, як призма снів. У снах ти є таким, яким тебе знаєш тільки ти, але таким, яким ти ніколи не буваєш.
Колись я дуже боялася падати уві сні. Але падати у житті набагато страшніше, ніж там.
Сьогодні мені наснилася пантера, ласкава, вишукана, лискуча, як риба. Але було щось таке там, у її очах, щось невимовно магнетичне і доволі рішуче. Я її не боялася там, бо у цьому світі зовсім інші закони.
Закони сну…
Мені наснився дивний птах, чаруюче ніжний, оксамитове пір’я змагалося із сонцем у своєму сяйві. Він марив десь під самим небом, але той птах… Якесь дивне передчуття чогось далекого, малого апокаліпсису. Та там є інші сни.
Інші…
Тоді я побачила рибу, блискучу, як місяць, з величезними очима, у яких поглинався весь світ. Але вода була надто холодною.
Ми йшли з вами вулицею серед розмаїття яскравих парасольок, які вітер грайливо викручував у різні боки. Дощ награвав свою пісню, яка була піснею моєї душі.
Ми зупинилися. Я прибрала парасольку і подивилася на небо, посміхнулася:
- Я люблю осінь.
Але ви чекаєте весни.
Ух ти! Якби я раптом, як по чарівництву, зробився директором школи, у школі відбулися б більші зміни. По-перше, я б забрав всіх учителів, які не вміють спілкуватися з учнями без лементів і обзивань. Взяв би на роботу багато нових викладачів – молодих, цікавих, що вміють по-новому освітити вже відомий матеріал. А зарплату я б учителям підвищив – це робота шкідливих, потребуючих більших нервів і часу, адже ми, учні, далеко не цукор. Та й неможливо довго й добре працювати на одному ентузіазмі
Ще я видав би наказ, щоб у класах було не більше п’ятнадцяти чоловік, а самі класи набирав би по інтересах: одні заглиблено вивчають історію, інші – математикові, треті – літературу. Тоді й хлопцям було б учитися набагато цікавіше. Щоб школярі серйозніше й відповідальніше ставилися до свого навчання, я ввів би уроки, які повинні готовити й проводити самі учні (за до Усі права захищені й охороняються законом © 2001-2005 олсоч. ру вчителі).
А ще організовував би між класами побільше різних освітніх і просто розважальних ігор. Багато чого в школі я б переобладнав або побудував заново: поставив би в класах комп’ютери, вибудував би басейн, гарний спортзал із тренажерами, розбив перед школою сад. Порушників дисципліни й інших я посилав би на відпрацьовування по школі: помити, забрати, розчистити, відремонтувати. Тоді всім була б користь. Багато чого можна було б перешикувати в нашій школі, але, на жаль, я не директор. Можливо, наш теперішній директор школи погодився б з багатьма моїми мріями-нововведеннями, але в реальності він чомусь сам цього зробити не може
Занадто багато чого заважає перетворенню школи, та й учитися на директора потрібно довго. І все-таки мені б хотілося, щоб школи, коли я виросту, змінилися в кращу сторону, щоб вони дійсно стали другим будинком учнів і місцем престижної й цікавої роботи – для вчителів