У кожного з нас є своя мрія. Хтось хоче мати новий автомобіль, а хтось новий телефон. Але це власне для мене, не є чимось радісним. Моя заповітна мрія- це поїхати в Німечину, побачити чудову архітектуру міста, пам'ятки народу та дізнатися їхні традиції. Пока я навчаюся, їхати в Німечину немає часу та сенсу. Але країну можна побачити не лише побачивши все на власні очі, а через книгу. Там все змальовано! Все що я хочу побачити! Незважаючи ні на що, я йду у мою рідну бібліотеку, та беру чудову книгу "Про життя та побут у Німечині" Пирйшла додому і тихенько сіла у куточку, читати книгу. Так цікаво поринати у чарівну розповідь традицій невідомого мені народу. Я так читала, що й не замітила як заснула. Дивна архітектура. А вулиці начебто покинуто людьми вже давно-давно... Ох! Я бачу тисячі будиночків, і всі такі різні. Це напевно село. Ні, це окраїна великої столиці Берлін. Чисельні хмарочоси видніється далеко-далеко в тумані. Краса! І ось я прокинулася. Моя мрія збулася, я побачила Берлін. Тепер можна щасливо жити!
Доброго дня, люба подруго(любий друже)! Хочу привітати тебе з наступаючим Новим роком! Нехай здійсняться твої найзаповітніші мрії! Дуже сумую за тими теплими літніми днями, які ми проводили з тобою! Як ходили до лісу, відпочивали біля озера, допомагали моїй бабусі на городі! Хочу спитати, як там Рекс? Мабуть, уже підріс і не такий кумедний! Як у тебе справи? Що нового? Чи є у вас сніг? У нас снігу було багато, але потеплішало і він розтанув! Ще трохи, і скоро канікули! Прикро, але приїхати ми не зможемо. Але дуже хотілося б! Пиши, чекаю на відповідь!З найкращими побажання твоя подруга(твій друг)...(ім"я)!
Кожна людина має потребу у спілкуванні. Потрібно комусь довірити свої секрети, спитати поради і знати, що в тебе в житті є людина, на яку ти зможеш покластися у будь-якій ситуації. Саме для цього і існують справжні друзі. У повсякденному житті нас оточують люди, з якими ми ходимо до кав’ярні, відпочиваємо на пікніках, спілкуємось, розважаємось. Це є приятелі, а не друзі. Бо як тільки вам стане не до веселощів, прийде біда або хвороба, поряд с вами не буде жодного з тих приятелів. Недарма ж є прислів’я: ” Друг познається в біді.” Тільки в біді з нами поряд залишаться справжні друзі,- ті, хто до пережити найважчий період у нашому житі. Справжня дружба потребує самопожертви. Необхідно інтереси друга ставити поряд зі своїми, вміти від чогось відмовитись заради іншого. І дати другу те, чого ти чекаєш від нього. Всі ми прагнемо стати кращими, чомусь навчитися в житті, і в цьому нам теж до дружба. Вона виступає в нашому житті в якості психотерапевта. Довірити потаємні мрії, отримати співчуття, – для цього теж потрібні друзі. Одразу зрозуміти дуже складно, хто є дійсно справжнім другом. Для цього має пройти деякий час, потрібно пережити якісь життєві ситуації. Дружба допомагає нам пережити самотність, яку іноді ми всі відчуваємо. Бо в кожного в житті буває мить, коли вас не розуміє сім’я, коли весь світ налаштований проти, і лише друг буде поряд, і лише він зрозуміє, підтримає, дасть пораду і до Для мене мої друзі- це найдорожчі після батьків люди. З ними я проводжу багато часу, шукаю відповідь на деякі питання, прводжу весело вільний час. Я дуже ціную нашу дружбу, намагаюсь не сваритися та завжди прийду на до якщо це знадобиться. Щоб мати вірного друга, потрібно і самому стати таким. Бо якщо ти хитритимеш, обманюватимеш, будеш зверхньо ставитися до оточуючих, не звертатимеш уваги на чужі проблеми, не будеш приділяти достатьньо уваги близьким, то і до тебе будуть відноситися відповідно. А якщо ти уважний, співчутливий, не байдужий до бід та радощів своїх близьких, то буде і у тебе справжня дружба, яку потрібно цінувати, берегти.
Пока я навчаюся, їхати в Німечину немає часу та сенсу. Але країну можна побачити не лише побачивши все на власні очі, а через книгу. Там все змальовано! Все що я хочу побачити!
Незважаючи ні на що, я йду у мою рідну бібліотеку, та беру чудову книгу "Про життя та побут у Німечині" Пирйшла додому і тихенько сіла у куточку, читати книгу. Так цікаво поринати у чарівну розповідь традицій невідомого мені народу.
Я так читала, що й не замітила як заснула.
Дивна архітектура. А вулиці начебто покинуто людьми вже давно-давно... Ох! Я бачу тисячі будиночків, і всі такі різні. Це напевно село. Ні, це окраїна великої столиці Берлін. Чисельні хмарочоси видніється далеко-далеко в тумані. Краса!
І ось я прокинулася. Моя мрія збулася, я побачила Берлін. Тепер можна щасливо жити!