Моя бабуся живе в селі, у власному обійсті. Бабуся добре зберігає народні традиції, тому в неї справжня українська домівка. Її будиночок чисто побілений. Кругом будинку насаджені вишневі дерева квіточки: чорнобривці, анютині вічка, нагідки. Рами вікон бабуся за звичкою фарбує у синій колір, а лиштву, що прикрашає вікна, теж білить.
На вікнах висять білосніжні мережані фіранки.
В самій хаті теж панують чистота та затишок. Бабуся вмикає телевізор лише ввечері, бо вдень зайнята з господарством. Тому в хаті зазвичай тихо. Підлогу та стіни вкривають паласи та коври. Меблі в бабусі залишилися ще з радянських часів.
Вони зроблені з натурального дерева та досить важкі. Блищить старомодне дзеркало-трюмо, що його старанно начищає бабуся. Стіл прикрашають ажурні серветки-макраме, створені бабусею власноруч.
У залі на стіні, за традицією, висить ікона Богородиці, вбрана у два білих вишитих рушника. Це ще весільні рушники моєї бабусі. Перед неї поставлена лампадка, яку засвічують на свята.
Поряд зберігається бака за свяченою водою, принесеною з щорічної Водохрещі.
Хоч будинок і опалються сучасним газовим котлом, на кухні зберігся комин. Тепер на ньому виставлені нарядні горщики. На кухні завжди пахне чимось смачненьким.
А ще – пучечками пряних трав, які бабуся вивішує над комином. А на день Трійці бабуся вкриває комин свіжим духмяним зіллям, і воно пахне на всю хату!
недарма говорять, що природа – наша мати. вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо оцінити її дарунки. що може бути кращим за тепле сонце, величні гори, грайливе море, квітучі дерева навесні? світ природи багатий і різноманітний. чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми ніколи не бачили у житті! а найголовніше те, що людина не просто користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну частину.
зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто будуємо для себе самі. ми живемо у великих будинках, оснащених високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. також ми можемо слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через інтернет або телебачення. але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для створення всіх цих технологій. і на крайній випадок, людина може прожити без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні племена.
але неможливо жити, якщо ти не маєш змоги насолодитися свіжим ранковим повітрям, погратися з маленьким ласкавим кошеням, погрітися на літньому сонечку, вдихнути аромат троянд, побачити високо в небі світ уже неіснуючих зірок. хтось може не погодитись, але мені здається, кожен із нас потребує цих простих радощів час від часу. недарма на вихідні й свята люди полюбляють бувати на природі, тому що спілкування з нею є їм відпочити, розслабитися, зібратися з силами для вирішення важливих проблем в нашому, «людському» світі.
дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком нових технологій, часто шкодять природі. наша діяльність викликає забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів тварин і рослин. колись це було не дуже помітно, а зараз у великих містах просто нема чим дихати. необхідно пам’ятати, що шкодячи природі, ми робимо гірше самим собі. мені дуже подобається, що в багатьох країнах люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види транспорту. у цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування на землі.