1.Ти(підмет),мабуть, у світі(обставина) нічого(додаток) не боїшся(присудок).(Речення розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, ускладнене вставним словом) 2.Повітря(підмет) тремтить(присудок) від спеки(додаток), і в срібнім(означення) мареві(додаток) танцюють(присудок) далекі(означення) тополі(підмет). 3.Хочеться(присудок) в дитинство(обставина) повернутись(присудок), щоб з криниці(додаток) неба(додаток) зачерпнути(присудок). 4.У природі(обставина) ніч(підмет) існує(присудок) для того(додаток), щоб у тиші(обставина) росло( присудок) усяке(означення) зілля(підмет). 5.Пахне(присудок) хлібом(додаток) земля(підмет), і вона(підмет) дає(присудок) мені(додаток) сонце(додаток) і крила(додаток).
1)Красива троянда,та гострі колиски.
2)Срібна ніч стояла,і чорнів туман.
3)Рвучкий вітер бушував над лісом,і дерева то гули грізно,то шуміли тихо.
4)То сонце виглядав,то знову бризне дощ.
5)Там де зорі сяють,з за гори над водою гнуться явори.
6)Небо,яке засіяли зорі чудово заблищало.
7)Мені примарилася повінь,яку я запам'ятатав з малечку.
8)І садила квіти біля вікон мама,щоб краси у світі не було замало.
9)У горі озвались журавлі,що взяли літо на крила.
10)Люблю коли після дощу влітку повітря пахне свіжістю трави.