На танці мене відвела мама, коли я ще була маленькою. Спочатку мені не сподобалася ця ідея. Тренер говорила, що я неправильно виконую рухи і мене це дуже засмучувало. Я бачила, як танцюють інші дівчатка, які займалися танцями вже кілька років. Їх рухи виглядали дуже красивими. І мені захотілося навчитися танцювати так само, як вони.
Я займаюся танцями вже кілька років. І тепер мені це приносить задоволення. На репетиції я йду з усмішкою. Коли ми готуємося до конкурсів, ми тренуємося дуже наполегливо. У такі періоди буває, що я дуже втомлююся. Але це приємна втома. Адже я знаю, що чим більше ми репетируємо наш танець, тим краще в результаті він буде виглядати.
У моїй групі займається двадцять дівчаток. Ми всі приблизно однакового віку. Мені з ними цікаво. З багатьма дівчатами я подружилася. І тепер ми спілкуємося не тільки на репетиціях, а й у вільний час.
Найприємніше – це виступи. Так, ми багато займаємося, але результат того вартий. Ми надягаємо наші красиві костюми і виходимо на сцену. Після нашого виконання нам аплодують. А ще на душі стає радісно, коли я бачу на обличчях глядачів усмішки, особливо коли посміхається моя мама.
Завдяки танцям я подорожую. Наш колектив регулярно бере участь в конкурсах і фестивалях. Їздимо ми зазвичай по містах України, але кілька разів ми їздили за кордон. Фестивалі бувають суто танцювальні, а бувають такі, на яких беруть участь співаки, музиканти, актори. У фестивалях бере участь багато цікавих людей. У кожній поїздці вдається з кимось подружитися.
Також керівники фестивалю організовують екскурсії по містах де проходять наші виступи. Ми відвідуємо пам’ятки, фотографуємося і просто гуляємо містом. Це прекрасна можливість дізнатися свою країну зсередини.
Тепер я згадую, як я спочатку не хотіла займатися з танцями. Але варто було проявити трішки терпіння і постаратися. Тепер танці для мене – цілий світ. Я і далі хочу розвиватися в цьому напрямку і сподіваюся досягти високих результатів!
Ні для кого не секрет, що в кожної квітки, навіть одного сорту, свій власний аромат. Автор, складаючи цей вислів, "приміряв" його на людей. Я вважаю, що він мав наувазі те, що кожна людина - особистість. Як би ззовні схожі ми не були, насправді в нас різні інтереси, різні улюбленні кольори, різний рівень знань, ми маємо свій власний "запах". Просто люди, так само, як і квіти, знаходять собі найбільше схожих на них друзів, з якими вони можуть жити у мирі й злагоді. Як людей, так і квіточки, час-від-часу оточують зовнішні подразники, але коли тендітні рослини разом - їм простіше захиститися від того ж вітру, так і люди - разом більш захищені. Мабуть, саме тому автор вибрав саме таке порівняння: люди та квіти.
Я бачу своїм другом хорошої людини.напевно як і все я хочу вірного друга,який завжди прийде на до "поводься з людьми так, як хочеш щоб вони поводилися з тобою",я ставлюся до цієї прислів'ї,по цьому я завжди добрий і відкритий з доброзичливими людьми. я так само бачу в дружбі такі якості, як щирість,чесність.хороший друг завжди порадіє за тебе і підтримає у важку хвилину. насправді,можна довго говорити про якостях які я б хотів бачити у своєму другу.на мою думку,бути хорошим другом це просто.потрібно бути самим собою-адже це так легко.а так само ставитися один до одного з повагою.і тоді буде міцна дружба і багато друзів.
На танці мене відвела мама, коли я ще була маленькою. Спочатку мені не сподобалася ця ідея. Тренер говорила, що я неправильно виконую рухи і мене це дуже засмучувало. Я бачила, як танцюють інші дівчатка, які займалися танцями вже кілька років. Їх рухи виглядали дуже красивими. І мені захотілося навчитися танцювати так само, як вони.
Я займаюся танцями вже кілька років. І тепер мені це приносить задоволення. На репетиції я йду з усмішкою. Коли ми готуємося до конкурсів, ми тренуємося дуже наполегливо. У такі періоди буває, що я дуже втомлююся. Але це приємна втома. Адже я знаю, що чим більше ми репетируємо наш танець, тим краще в результаті він буде виглядати.
У моїй групі займається двадцять дівчаток. Ми всі приблизно однакового віку. Мені з ними цікаво. З багатьма дівчатами я подружилася. І тепер ми спілкуємося не тільки на репетиціях, а й у вільний час.
Найприємніше – це виступи. Так, ми багато займаємося, але результат того вартий. Ми надягаємо наші красиві костюми і виходимо на сцену. Після нашого виконання нам аплодують. А ще на душі стає радісно, коли я бачу на обличчях глядачів усмішки, особливо коли посміхається моя мама.
Завдяки танцям я подорожую. Наш колектив регулярно бере участь в конкурсах і фестивалях. Їздимо ми зазвичай по містах України, але кілька разів ми їздили за кордон. Фестивалі бувають суто танцювальні, а бувають такі, на яких беруть участь співаки, музиканти, актори. У фестивалях бере участь багато цікавих людей. У кожній поїздці вдається з кимось подружитися.
Також керівники фестивалю організовують екскурсії по містах де проходять наші виступи. Ми відвідуємо пам’ятки, фотографуємося і просто гуляємо містом. Це прекрасна можливість дізнатися свою країну зсередини.
Тепер я згадую, як я спочатку не хотіла займатися з танцями. Але варто було проявити трішки терпіння і постаратися. Тепер танці для мене – цілий світ. Я і далі хочу розвиватися в цьому напрямку і сподіваюся досягти високих результатів!