Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака.
На жаль, про дитинство філософа відомо дуже мало. Він закінчив початкову сільську школу, в з 1734 року(за іншими даними, 1738 р.) (Григорію було 12) вступив на навчання до Києво-Могилянської академії. Тут він вчився до 1753-го (з перервами у навчанні). Григорій дуже полюбляв проводити час в бібліотеці, читаючи найвідоміші праці. Був найкращим у навчанні. За час навчання вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних.
Григорій Сковорода: 1741 року Григорій починає співати в придворній капелі у Петербурзі. Прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Звідти він повертається 1744-го та продовжує навчання в Київській академії.
У 1745-1750 рр. їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. В цих країнах він бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.
Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Григорій Сковорода:
У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».
Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».
Григорій Сковорода: У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».
Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біса з Варсавою» були написані в 1783—1784 рр.
У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».
У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».
Григорій Сковорода: Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у селі Іванівці на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району). Він заповів висікти на своєму надгробку слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».
Григорій Сковорода увійшов до історії України як великий філософ, мудрець, людина, яка вміла поєднувати світ природи з наукою у гармонії. Його послідовники користуються працями цього видатного автора навіть зараз, черпаючи з них мудрість.
Объяснение:
объяснение:
проблеми молоді непокоїли суспільство в усі часи, і тоді, коли люди похилого віку були молодими і коли їх батькам було по вісімнадцять, і вони тільки обирали, якою дорогою їм піти. проблема молоді - одна з основних, тому що, як не банально це звучить, за нею майбутнє.
але чому нам здається, що старше покоління завжди не має рації в тому, що шукає витоки проблем там, де вони на поверхні або шукає їх зовсім не там? напевно, тому, що в сьогоднішньої молоді не так сильно розвинене почуття відповідальності, або воно ще не сильно вкоренилася в молодих душах. коли тобі вісімнадцять років, то здається, що ще все життя попереду, і якщо навіть і зробиш ряд помилок, то є ще багато часу, щоб їх виправити.
але в житті все інакше. мабуть, однією з найактуальніших проблем сучасного українського суспільства є поширення вживання алкоголю та наркотичних речовин серед підростаючого покоління. зневірені підлітки, які не потрібні ні суспільству, ні собі, намагаються знайти заспокоєння в наркотичному та алкогольному дурмані.
нерозривно пов'язана з наркоманією проблема пошуку себе в житті, втрата відповідальності і майбутнього. проблемою сучасних молодих людей є професійне самовизначення. перед випускником школи стоїть багато питань. яку професію обрати? в який навчальний заклад піти навчатися? чи вистачить у батьків коштів заплатити за навчання? як показують різноманітні опитування, більшість випускників, закінчуючи школу, остаточно не відповіли для себе на всі ці питання. дуже часто рішення приймається вже в останню хвилину, а роздуми про правильність вибору ще певний час продовжують турбувати молоду людину і її батьків.
але, головна проблема ще попереду - це працевлаштування. чи знайде молодий спеціаліст роботу по спеціальності після закінчення навчального закладу? відповідь на це питання не завжди є ствердною. особливо це стосується невеликих міст і містечок..
в україні, на жаль, все по-іншому. однак, не всі їдуть на захід, спокусившись швидким заробітком, багато хто залишається і продовжують тягнути українську науку вперед. оцінять їх? чи не зневіряться вони ось також у своїх силах і чи не будуть шукати вирішення проблем у горезвісних грамах або в літрах? невідомо, але це - ще одна проблема сучасної молоді, і над нею варто дуже серйозно подумати.
дійсно, проблеми, які хвилюють сучасну молодь, різноманітні. сьогоднішні молоді люди набагато дорослішим своїх однолітків 60-х або 70-х років. але це означає також і те, що сьогоднішня молодь розумнішає і розуміє, що сподіватися, окрім як на себе, ні на кого. ось це і є той преломний пункт. зрозумівши це, хтось ступає на слизький шлях забуття, а хтось завзято, з усіх сил продовжує боротися. і ті, хто продовжує боротися, справді заслуговують на повагу.
загалом же, наша сьогоднішня молодь прекрасна. у лавах її ми все-таки бачимо більше студентів, ніж неуків, набагато більше працюючих, аніж наркоманів. і це не може не тішити. пройде час, і сьогоднішні молоді люди будуть вирішувати проблеми молоді 20-х років двадцять першого століття і, напевно, застосують свій досвід, нелегко засвоєний ними на рубежі тисячоліть. а поки вони продовжують жити і радіти життю, і вирішувати нагальні проблеми, по суті, самостійно.
а як же наша влада? чому вона не враховує досвід молодіжної політики розвинених країн світу? невже теперішні можновладці думають, що вони пануватимуть вічно? очевидно, що так більшість і думає. тому достукатись до їхнього сумління безперспективно.
наш порятунок у нашій активності, у нашій участі у громадських, пластових, студентських організаціях. і, безумовно, брати безпосередню участь у виборах і голосувати за тих кандидатів у народні депутати, які на законодавчому рівні розроблять нарешті дієву концепцію захисту національних інте-ресів, як перспективи розвитку української державності, забезпечать доступ молоді до освіти незалежно від її майнового стану, розроблять і приймуть закони щодо і підтримки молодих науковців, соціальної підтримки та соціально-правового захисту молоді, сприяння молоді у вирішенні житлових проблем та підтримки молодих сімей, національно-патріотичного виховання молоді тощо. теперішні вибори – це наш шанс змінити якісний склад верховної ради на таких депутатів, які будуть спроможні внести необхідні законодавчі зміни у сфері молодіжної політики. тільки тоді в української молоді з’явиться перспектива, а в держави - європейське майбутнє.