Прочитайте текст, знайдіть у ньому складні речення, визначте засоби зв'язку між частинами (тільки інтонація, сполучники сурядності або підряд- ності й інтонація). Випишіть безсполучникові складні речення. Лесі радість: за осяяними теплим весняним сонцем вікнами буяє справжня весна. Загляне у віконце пустотливий сонячний промінчик - і оживає, світлішає все навкруг. І тоді здається: твої очі вбирають не давнє, звичне, а перетворене казкою довкілля. Пригадується такої миті щось дуже гарне: стежка, залитий сонцем луг, дівочий щасливий сміх, здивовані очі ромашок. Ох, Ця весна! Гляне лукаво в очі — зеленою гілкою розквітає в душі радість. Махне білосніжним крилом - спалахують білопінно сади. Виглядає усміхнена Леся крізь шибку і бачить: летять у синій високості довгождані гості — лелеки та журавлі.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.