Одного разу у лісі росла красуня ялинка. Вона була дуже гарною та високою. Вона була завдовжки близько п'яти метрів. Вона всім подобалась та її ще ніхто ніколи не зрубував. Всі її любили тому, що вона була стрункою та високою. В неї було більше, ніж двадцять гілочок. Білочки дуже любили на ній гратися, та кожен хотів забрати її до себе додому. Ялинка пахла ароматом сосни. Вона була одна така в лісі. Вона жила довго, та всі були добрими до неї. Всі жителі лісу так піклувалися, садили квіти, збирали непотрібне сміття. Також білочки, які жили на дереві ялинки вони були раді, за те, що вони жили на такій красуні. Всі були в захваті, коли проходили повз ялинки. Ця ялинка ьула дуже особливою у цьому лісі. Деякі туристи чули про цю ялинку та приходили в ліс, щоб подивитись, чи правда це.
Ми вирішили влаштувати вечірку. запросивши всіх родичів, мама почала готувати їжу ще з ранку. взялися за підготовку всі з великим завзяттям і наснагою. та як завжди усе пішло не так, як хотілося. Декілька днів назад я зловив черепаху і вирішив перебудувати для неї житло, під кінець добавивши до неї вужів золотих рибок. зранку я зауважив відсутність декількох рибок. довелося тимчасово помістити рептилій в бутилки з-під гасу. проте, поки я годував сорок хтось виставив рептилій на сонце і для того, щоб хоть якось привести їх до життя, я помістив їх у ванну з прохолодною водою і пішов на верх передягнутись. повертаючись я зайшов на веранду і побачив жахливу картину: сороки влаштували справжній жах на столі, перевернувши все з ніг на голову і спокійно сиділи на вазі, похитуючи головою.
Влаштувати цю вечірку ми вирішили несподівано. Ми запросили всіх, навіть тих, хто нам не подобався. Оскільки був початок вересня, вечір назвали різдвяним, а гостей за на ленч, чай та обід. Треба готувати цілі гори їжі, тож мама з кулінарними книгами чаклувала на кухні з цілий день, і з нею можна було говорити на теми, що стосувалися кулінарії. До підготовки взялися заздалегідь і з таким ентузіазмом, що всі буквально падали з ніг, перевтомлені й роздратовані. Наші вечірки ніколи не проходили за планом. Завжди в останню хвилину щось траплялося, і наш проект летів шкереберть. За багато років ми вже звикли до цього , інакше наш різдвяний вечір з самого початку був би приречений на провал, бо ним майже повністю заволоділи звірі. А почалося з золотих рибок. За кілька днів до того мені пощастило впіймати водяну черепаху, яку я назвав Старим Шльопом. Я задумав урочисто відзначити пам’ятну подію. Я вирішив перебудувати черепашачий ставок, тобто старі ночви. Я роздобув великий прямокутний резервуар від оливкової олії і прикрасив його. Оформлення вийшло дуже натуральне і, здається, сподобалось черепахам та водяним вужам. Але мені здавалося, що чогось їй бракувало. Я вирішив пустити туди золотих рибок. Після снідання я помчав подивитись на золотих рибок, і побачив, що двох з них вже не було. Вчора на радощах я забув, що і черепахи, і водяні вужі полюбляють поласувати рибкою. Довелося відсадити рептилій в бляшанки з-під гасу. Поки я чистив та годував Сорок, надійшов час ленчу. Ось-ось могли з’явитися перші гості. Я підійшов до свого ставка і раптом побачив, що хтось виставив банку з вужами на осоння. Мляві, перегріті сонцем плазуни лежали на поверхні води. Я злякався, що вони вже здохли. Тільки невідкладна до могла врятувати їх. Схопивши банку, я метнувся в дім. Мама була на кухні, втомлена й неуважна. Я розповів про халепу і додав, що єдиний рятунок для вужів — це тривале перебування в прохолодній воді. Чи можна помістити їх у ванну на годинку? — Так, синку. Гадаю, це до А проте, все ж таки попитай, чи нікому зараз не потрібна ванна. І не забудь потім зробити дезинфекцію, добре? Я наповнив ванну водою і обережно опустив туди вужів. За кілька хвилин вони почали оживати. Зрадівши, я лишив їх відмокати у воді, а сам пішов перевдягатись. На зворотньому шляху я завернув на веранду, щоб оцінити стіл, накритий у тіні виноградного листя. І побачив, що в центрі столу, на вазі з квітами сиділи Сороки. Ножі й виделки були розкидані, вершкове масло порозмазуване по тарілках, і масні відбитки пташиних лапок розбігались по всій скатерці. Перець та сіль оздоблювали уламки розбитої соусниці з гострим соусом чатні. І на довершення всього незрівнянні Сороки перекинули на святковий стіл глечик з водою.
Одного разу у лісі росла красуня ялинка. Вона була дуже гарною та високою. Вона була завдовжки близько п'яти метрів. Вона всім подобалась та її ще ніхто ніколи не зрубував. Всі її любили тому, що вона була стрункою та високою. В неї було більше, ніж двадцять гілочок. Білочки дуже любили на ній гратися, та кожен хотів забрати її до себе додому. Ялинка пахла ароматом сосни. Вона була одна така в лісі. Вона жила довго, та всі були добрими до неї. Всі жителі лісу так піклувалися, садили квіти, збирали непотрібне сміття. Також білочки, які жили на дереві ялинки вони були раді, за те, що вони жили на такій красуні. Всі були в захваті, коли проходили повз ялинки. Ця ялинка ьула дуже особливою у цьому лісі. Деякі туристи чули про цю ялинку та приходили в ліс, щоб подивитись, чи правда це.