Скласти невеличкий опис змового ранку із використанням дієприкметникових зворотів пропоную так:
Минула ніч, настав зимовий, притихлий ранок. Вулиці, засіяні снігом, блищали на сонці, що повільно сходило. Всі дерева стояли, укриті білою шубкою. Було тихо. Поступово на вулицях почали з'являтись перші перехожі. Вони рухались жваво, поспішаючи. Під їх ногами хрумкотів сніг, з'являлись доріжки. Зимовий ранок пробуджував всіх своєю свіжістю та морозом.
Одним з найбільш неприємних і навіть ганебних явищ у житті людства є війна. Здавалося б, кожна людина повинна знати і розуміти, що конфлікти завжди потрібно вміти вирішувати мирно і без використання сили, особливо такої сили, яка може призвести до загибелі людини або групи людей. Однак чомусь іноді трапляється так, що це знання просто не працює. Тоді люди відмовляються слідувати доводам свого розуму і починають застосовувати силу. Саме в таких випадках і виходить війна. Людство повинно вчитися на своїх помилках, прагнути уникнути війни. Ось тільки так виходить далеко не завжди. Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...
Я цілком згодна з тим, що в наш час новітніх інформаціоних технологій, люди зовсім забули, що таке добре ім'я.Зараз можно не турбуватися про те, що кажеш, адже ніхто може навіть і не знати твого справжнього імені.Пиши, що забажаєш.Нецензура, помилки, нечесні вчинки- усе це з'явилося з появою сучасних гаджетів.Я не розумію таких людей.Можна подумати, що у людей зовсім немає совісті, коли вони продають не якісний товар і обманюють людей.Коли вони ненормативною лексикою розмовляють з людиною, яку навіть не бачили в житті, здається, що люди зійшли на попередню ступінь еволюції.Так насправді і є.Це дуже сумно.З появою інтернету, люди почали деградувати, хоча ті особи, які і вигадали його, зробили це для розвитку людини, для того, щоб викорчувати неосвічуваність.Але все зовсім не так.На мою думку, людям було б краще без інтернету та новітніх технологій.Вони заважають нам жити.
Минула ніч, настав зимовий, притихлий ранок. Вулиці, засіяні снігом, блищали на сонці, що повільно сходило. Всі дерева стояли, укриті білою шубкою. Було тихо. Поступово на вулицях почали з'являтись перші перехожі. Вони рухались жваво, поспішаючи. Під їх ногами хрумкотів сніг, з'являлись доріжки. Зимовий ранок пробуджував всіх своєю свіжістю та морозом.
Дієприкметникові зоворти: притихлий ранок, засіяні снігом, укриті білою шубкою. Підкреслюємо хвилькою, як означення.