тарас григорович шевченко закликав любити свою україну в часи важкі та люті й молити за неї самого господа бога. а це, можна сказати, слова справжнього патріота. тарас шевченко, як ніхто інший, зіграв величезну роль у творенні української історії. його поезіявже не одне десятиліття лунає у серцях молодих українців і прививає справжню любов до рідної батьківщини.
кожен українець має усвідомлювати, що він живе на власній, незалежній, землі, яка має свою історію, культуру та звичаї. взагалі, кожен народ має свою спадщину – традиції та фольклор, а ми, українці, не є винятком. ми володіємо наймелодійнішою та найглибшою мовою в світі, а наш фольклор, який налічує десятки тисяч казок, приказок, прислів’їв, пісень, оповідань та загадок є одним із найбільших, що викликає величезну гордість за рідну державу.
українська земля знає сотні видатних людей, які прославили її по всьому світі. і це не лише письменники та поети, як от леся українка, тарас шевченко, іван франко, а й винахідники, медики, конструктори – ігор сікорський, володимир хавкін, федір піроцький. можливо, імена трьох останніх на всім відомі, але їхні винаходи справді змінили світ, це – гелікоптер, електричний трамвай, вакцини проти чуми та холери та ін. у минулому нашу землю боронило українське козацтво, а образами цих відомих людей досі захоплюються не лише українці. богдан хмельницький, павло скоропадський, михайло дорошенко є яскравими представниками запорізької січі та доби козацтва і уславилися як мудрі та відважні керівники та полководці свого часу.
варто згадати, що ми живемо на дуже родючому ґрунті, з якого можна зібрати величезні врожаї, а сама україна розміщена в помірному поясі землі, що забезпечує нам сприятливий клімат і оберігає від страшних погодних негараздів та циклонів.всім цим ми, українці, неодмінно повинні пишатися, бо, не побоюся цього слова, україна – справжній рай на землі і тільки ми тут господарі. тож любімо та цінуймо свою рідну землю, бо тільки від нас залежить її майбутнє!
Ми живемо в яскравий, динамічний час, повний контрастів. Європейське життя кардинально відрізняється від життя в Азії, Австралії або Африці, але на кожному з цих материків проживає чимало європейців, і саме вони, залишаючи Європу, несли з собою культуру іншим народам.
Мені здається, що XX і XXI століття-століття європеїзації, хоча американізація в світі і проявляється найбільш яскраво. Але за великим рахунком, жителі Америки-теж нащадки вихідців з Європи.
Кожен з нас родом з дитинства. Дитинство європейської цивілізації-Греція і Рим, більшість європейських цінностей, традицій і звичаїв йдуть саме звідти. Але мені хочеться відзначити, що ми не тільки носії вічних цінностей, ми несемо знання і досвід всьому людству. Тому бути європейцем дуже відповідально.
Європейці легко переселяються. Згадаймо епоху великих географічних відкриттів. І скрізь вони приносили з собою свої мови - велику англійську, німецьку, французьку. Хоча колоніальний час давно в минулому, експорт культури триває. Бути європейцем означає експортувати культуру.
Освіта в усі часи була цінністю. Відкритість простору освіти розширює можливості здобувати знання протягом усього життя, в різних країнах. Втім, на мій погляд, треба не стільки розширювати свої пізнання, скільки вчитися мислити. Людину можна обмежити багато в чому, взагалі позбавити всього, але він буде продовжувати мислити — значить буде залишатися людиною. За статистикою найосвіченіші люди в світі-європейці.
Заповзятливими європейці були не тільки в період промислових революцій. А те, як переможно Євро крокує Європою, часто випереджаючи свого старшого брата, зеленого конкурента-Долар, робить Європу світовим економічним центром. І хоча європейська людина може задовольнятися малим, я вважаю, що бути європейцем означає Бути підприємливим, меркантильним в хорошому сенсі цього слова, наполегливим у досягненні мети.
Жителям Естонії європейська спільнота подарувала неймовірно багато можливостей, і для нас бути європейцем означає членство в перспективному, повному викликів Співдружності.
1 травня 2004 року Естонія вступила до Європейського Союзу, і тепер кожен естонець має право вважати себе європейцем. Але що це означає?
Відкривається безліч перспектив і можливостей. Громадяни Естонії мають право отримати освіту в будь-якій країні ЄС, було б тільки бажання-адже кордони між країнами Європи відкриті. Але для цього, природно, європеєць повинен знати мову обраної ним країни, її культуру і звичаї, щоб краще пристосуватися до іншої держави.
Будь-який європеєць, якого не влаштовує робота в своїй країні, може поїхати в будь-яку країну ЄС і спробувати щастя там. Але зважившись на такий відповідальний крок, треба знати не тільки закони своєї країни, а й тієї, в яку він збирається їхати.
У нашій родині шестеро дітей, троє отримали освіту і постійно живуть в Лондоні, мають прекрасні можливості для життя. Старший брат одружився, у нього там сім'я, народився син, йому вже три місяці. Брати надсилають багато фотографій, два рази на рік — на Різдво і день народження — приїжджають на батьківщину. І вони обов'язково сюди повернуться, адже наше місто стало європейським, повним свіжих вітрів.
З естрадним ансамблем «Анфас» влітку я побувала на міжнародному фестивалі в Болгарії, де зібралися представники 11 держав. У Таллінні у вересні проводилася Міжнародна конференція по лінії організації Europa noored. Як здорово було поспілкуватися з хлопцями, попрацювати в групах.
В рамках екологічного проекту я була в Польщі, потім ми побували в Ризі, Вільнюсі, поїхали до Словенії.
Висновок простий-синій паспорт, а у мене Європейський бордовий паспорт, яким я дуже пишаюся, відкриває мені справжні європейські цінності, розсовує не тільки географічні кордони, але в першу чергу межі свідомості. Майбутнє Європи - в єдиному громадянстві.
Не всі в світі відразу можуть сказати, де знаходиться Естонія, проте багатьох дуже дивує, що ми говоримо, пишемо, міркуємо по-російськи і при цьому знаємо і любимо естонські пісні, танці, традиції. Мені подобається девіз естонських просвітителів XIX століття:»будемо європейцями, але залишимося естонцями". Естонія-локальна, близька серцю, Європа-перспективна, велика, тривожна.
Коли ми в школі відзначали День громадянина, вирішили скласти портрет ідеального громадянина. Я наполягала, що головне для громадянина — законослухняність. Бути європейцем означає Бути громадянськи активним і законослухняним.
Якось у суспільстві дебатів ми сперечалися на тему " Чи є у Євросоюзу майбутнє?». Був і такий сценарій - як тільки Росія зі своїм євроазіатським минулим і непередбачуваним менталітетом увійде в Європу, тут-то Євросоюз і розвалиться.
Але мені хочеться вірити в майбутнє. Ми живемо на кордоні Євросоюзу. Ми живемо на стику двох культур — готичної і Візантійської, двох релігій — православ'я і католицизму-лютеранства, на кордоні свободи і категоричності. У житті найважче-це зробити вибір. Естонія вибрала свій шлях, і за 15 років, на мій погляд, пройшла неймовірний шлях, рівний сотням років.