1.душа шукає не прощення-прощ.
2. усе було- і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива.
3. мені наснився сад вишневий, і грона ягід золотистих, і трав рясних вінок зелений, і розсип квіточок барвистих.
4.У хуртовині наших днів, ми зостаємось не одні: із нами радість і печаль, і те, чого уже не жаль.
5. А втім вічні теми: життя ісмерть, добро і зло, правда і кривда, багатство і убозтво, любов і ненависть, спонукали б до цікавої бесіди.
6.Це якраз та остання мить, коли без голосу мелодія вже розпадеться, утратить себе, коли треба ламати, рвати, вибухати, злітати у вибухові, виплескувати в надмірі щирості своє серце, почуття й душу іншим.
7.Агент примовочками смішком то так, то сяк підкочується до дядьків втирається в довір'я, але не квалитера повідати про Америку.
ПРЕПОЗИЦІЯ
Але Таїса сказала зовсім інше: "А я, бачите, причепурилася. Іду в кіно. Сьогодні показують "Дорогу" Фелліні. Бачили?"
Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і пишеться з великої букви. У кінці речення ставиться потрібний за змістом розділовий знак: знак оклику, знак питання, три крапки.
ПОСТПОЗИЦІЯ
"Ти повинен вивчити французьку, щоб в оригіналі читати Сартра і Камю",— не втерпів, щоб не кольнути, Отава.
Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире. Слова автора пишуться з малої букви.
ІНТЕРПОЗИЦІЯ
"Старі, я прочитаю вам один свій вірш,— втрутився поет.— Це вірш про аристократизм".
Якщо пряма мова розірвана словами автора, то на початку і в кінці прямої мови ставляться лапки. Якщо слова автора розділяють пряму мову на межі двох речень, то після першої частини прямої мови ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире, а після слів автора — крапка і тире. Друге речення прямої мови пишеться з великої букви. Лапки закриваються в кінці прямої мови.
(Приклади з роману П.Загребельного "Диво")