Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Стара вона та розлога. До неї часто прилітають птахи. Щось щебечуть , розповідають їй щось... Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом. - Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати. .-Так , так! -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках. -Та ,що я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не росли б на моїх гілках гарненьких,червоних ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока. - Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі. Прокинувся я, виглянув в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді стали друзями!
У наш час знати англійську мову абсолютно необхідно будь-якій освіченій людині, будь-якому знаючому спеціалісту. Англійська мова всюди у нашому житті.
Вона на ярликах одягу, етикетках товарів. Дуже часто пишуть англійською назви поп-груп, програмного забезпечення, журналів. Дехто вважає, що англійська мова – це шикарно, сучасно, стильно, навіть, якщо написи не мають жодного сенсу. Тому, для того щоб зрозуміти себе та світ , потрібно вивчати іноземні мови, а особливо – англійську.
Але якщо ми хочемо почуватися зручно у сучасному світі, ми повинні знати англійську. Але це - не межа. Знання однієї іноземної розширює нашу свідомість більш ніж удвічі. Отже, давайте не будемо накладати меж на наші розум і душу та вивчати більше іноземних мов
Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.
.-Так , так! -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.
-Та ,що я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не росли б на моїх гілках гарненьких,червоних ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.
- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі.
Прокинувся я, виглянув в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді стали друзями!