Відповідь:
По всьому світу розповсюджується страшна хвороба - короновірус. Через нього всім людям прийшлось сидіти вдома, адже вірус дуже заразний. Звичайно, всі навчальні процеси в усіх навчальних закладах припинили. Постало питання як учні закінчать рік. Влада вирішила перейти на дистанційне навчання.
Що являє собою дистанційне навчання? Спершу було непросто адаптуватися до цього. Адже не всі вчителі ведуть уроки в Zoom, зв'язок теж не завжди хороший. Приходилось слухати через слово чи через речення. Все прийшлось вчити самому. Я порозумівся зі всіма програмами і старався не відставати від шкільної. Спершу карантин продовжили один раз, другий, а згодом сказали, що цей навчальний рік закінчило дистанційно. Не знаю, радів я чи ні, але для мене вже не було проблемою закинути фото чи відео в Classroom.
Перші два тижня мені було досить нудно. Я не знав чим себе зайняти, крім уроків. Навіть гаджети надоїли! Потім, я почав робити щось нове й цікаве. Всього по троху: дивився фільми з англійськими субтитрами, готував з мамою і т.д. Найскладнішим було те, що ти усвідомлював, що вже не можеш ходити на вулицю, гуляти з друзями, просто мати живе спілкування. Хоча ніколи не думав, що скажу це. Я можу похвалити себе за те, що навчився цінувати всі моменти звичайного буднього дня в школі чи на гуртку. Мені треба задуматись, як я вів себе перед карантином, кого кривдив, з ким дружу чи потрібні мені такі друзі і т.п. Просто треба заглянути в ту реальність. Життя йшло так невпинно: все кудись іти, плани на тиждень вперед, а потім бах... І все зупинилося. Появився час все обміркувати.
Дистанційне навчання стало провіркою на чесність. Адже я можу багато списати під час різних робіт, все залежить від мене. В цьому я виявив свою слабину, бо це велика спокуса. А чи піддався я їй чи ні - секрет.
Пояснення:
Найдорожча в світі людина — це мама. Вона завжди поруч своєї дитини. Хто знає, скільки болю і любові може умістити в себе материнське серце! Адже коли дитина захворіє, мама завжди співчуває і лікує, і навіть хворіє разом з нею. А коли діти виростають, то усі їхні болі дорослого життя мати ділить з ними. Матері супроводжують нас усе своє життя. Сила материнської любові перемагає будь-яку відстань. І де б ми не були, їхня турбота, їхні молитви зберігають нас від життєвих турбот.
Скільки пісень, віршів, творів присвячено матері. Це і "Пісня про рушник" Андрія Малишка, і "Два кольори" Дмитра Павличка, і "Лебеді материнства" Василя Симоненка, і оповідання "Мати" Олександра Довженка та багато інших.
У вірші "Сива ластівка" Борис Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла,
Тихо стежка зацвіла
Вечоровою матіолою
Дивом-казкою світанковою...
Так, мати в найвищому розумінні — це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.
А Микола Сингаївський у своїй поезії "Мати" наголошує:
Від матері — слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері — мужність і перший політ,
і як мати для всіх — Батьківщина моя.
Моя мама — ніжна і добра, лагідна і красива жінка.
Скільки себе пам'ятаю, вона завжди поруч мене. І це настільки звично, що здається іншого не може й бути. її турботи сприймаються, як щось звичне, буденне. Але ми розуміємо, що за цим криється велика материнська любов. Адже для матері її дитина — найкраща в світі. Так каже народна мудрість. І це справедливо, бо тільки мати може побачити свою дитину такою, якою вона повинна і могла бути.
Мамин власний приклад багато значить для дитини. Моя мама ще з дитинства навчила мене поважати і любити людей, бути чесним і добрим, щирим і чуйним. І я намагаюсь бути де в чому схожим на свою матір, а також роблю все для того, щоб менш її ображати. Коли вона усміхнена, весела, то мені радість.
Скільки разів подумки я звертався до неї, молив про до в скрутний час. 1 вона завжди мені допомагала своєю вірною, незрадливою любов'ю, своїми порадами.
Відомий поет писав:
Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Не тільки Малишкова мати "недоспала ночей", не тільки вона давала синові "рушник вишиваний на щастя, на долю". Скільки матерів проводжали сина або доньку в дорогу, без надії побачити коли-небудь, але завжди чекаючи на порозі! Материна оселя — дім, де завжди ми бажані гості. Так тобі, рідна, за все! Земний тобі уклін.
прификсально суффиксальным