Опинившись в зимовому лісі, ти відчуваєш, як тебе обступає важлива тиша. Під ноги стелиться сніжний килим, з крон дерев повільно обсипається сніг, а навколо - абсолютна тиша. Зрідка рипнуть гілка, хрусне під ногою - і знову запановує тиша.
Мимоволі позаздриш досконалої ідилії щасливих мешканців лісу. Вони насолоджуються тишею і спокоєм, в той час як за нашими вікнами їздять машини, працюють заводи, гудуть дроти.
А який чарівної може виявитися новорічна ніч у лісі! Красуня ялина, закутана снігом, блистающая у світлі зірок і місяця незліченними сніжинками, немов дорогоцінним камінням; величезні кучугури, які набувають вночі фантастичні обриси ... Виникає відчуття казки, здається, ніби зараз на узлісся вийдуть дванадцять братів-місяців, розведуть багаття в очікуванні примхливої королеви і милою падчерки. Звірі почнуть водити хоровод, оживуть всі чарівні історії про Новий рік, зимовому лісі ...
-Хоч мене ніхто і не просив, сьогодні я на всіх перервах виконувала обовязки помічниці вчителя. - каже мені сестричка.
- Справді? - здивувалась я. - А що ж ти робила?
- Якщо дiти погано поводились, я розповыдала про це.
- Та ти ж була не помычницею, а звичайнысынькою ябедою...
- Чому?
- У нас помічники вчителя завжди так роблять.
- Але ж помічник не той. хто розповідає про погані вчинки однокласників, а той хто, маючи авторитет серед однолітків, стежить за порядком у класі. Бо його клас визнав дідером, а не ябедою. І він повинен робити добре в інтересах однокласників.