У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.
Одного разу два учня-Вітя і Максим,зустрілися в автобусі.Вони почали обговорювати байку Григорія Сковороди "Жайворонки".
-Знаєш,Максиме,а байка цікава.Та черепаха хотіла навчитися літати,але результат-вона впала в воду,налякавши Жайворонка,-задумливо сказав Вітя.
-Так,-згодився Максим,-дійсно,ти правий.Але ж мораль не така.
-А яка ж,-здивувався Вітя.
-Ну яка ж ,яка ж.А така:не берись за діло,яке не по тобі.Те,жо не можеш робити-не чіпай.Розумієш?
-Так,розумію.Мені дуже подобається цей байкар.У нього навіть мораль важко відшукати.А моралей може й кілька бути.Наприклад,одну морать ти сказав,а другу забув.
Тепер вже здивувався Максим:
-Невже?А я не знав.
-Так,так,забув.Ще не можна дивитися на людину лише по зовнішності,як це зробив Жайворонок.Якби він подивився на черепаху,він би зрозумів,що це зовсім не птах.
-В цей раз правий ти.Ой,мені вже потрібно бігти.До побачення!
Хлопчики розпрощалися і пішли по своїм справам.
Хай щастить!