Question

План тексту "Уманське диво" «Софіївка», яку називають «Уманським дивом», знахо­диться в стародавньому українському місті Умань. Напри­кінці XVIII ст. за наказом Ф. Потоцького на берегах річки Камінки було закладено чудовий парк. Так з’явилася «Софіїв­ка» — одна з видатних пам’яток садово-паркового мистецтва«Софіївка» нагадує своєрідну галерею картин, створених спіль­но природою і людиною, настільки майстерних, що важко виз­начити, кому з цих двох творців належить першість.

Цей на­прочуд мальовничий куточок називають казковим — таке тут усе поетичне, вишукано-мистецьке. Є тут і Єлісейські поля, й англійський парк з колекцією рослин, завезених з багатьох країн світу. Кавказька гірка немов переносить нас у сонячну Грузію. Розкішні павільйони й альтанки, кам’яні гроти, кас­кади, підземний водяний тунель.Парк Софіївка оточений атмосферою містики, таємничості та романтики.

Згідно наказу Потоцького, при вході до однієї з печер було написано: «Забудь про біди та прийми вічне щастя. Якщо ти щасливий, то стань ще щасливіше». Згідно повір’ю, кожен, хто зайде до печери, забуде про горе на незгоди. Люди вірять в ці пророчі слова, тому прозвали це місце «Печера Щастя».

Романтична історія створення національного дендрологічного парку залишила по собі безліч загадкових міфів та легенд .

Туристи, спускаючись по річці, просять човняра починати маршрут з кінця – згідно давньогрецьких міфів, початок ріки – це життя, а кінець – смерть. Розпочинаючи шлях з кінця ріки, ви повертаєтесь до життя, залишивши позаду всі незгоди та переживання.

Якщо побувати біля Венери і випити води з її джерела, тіло покинуть всі недуги та хвороби.

У людини, на котру не впаде жодна краплина води під час проходу під Великим водоспадом, здійсниться найзаповітніша мрія.

Скрізь нас зачаровує срібляс­та симфонія води, зелена ошатність дерев і кущів.«Софіївка» чудова за будь-якої пори року. І тоді, коли вона у весняному цвітінні, запорошена рожево-білими пелюстками, і спекотного літнього дня, коли над галявами дібров виснуть аромати сухого різнотрав’я, а тінисті алеї кличуть у приємну прохолоду. І золотої осені, коли падає жовто-рожеве листя, а ранками іній засріблює пожухлі трави. Гарна вона і в зимове безгоміння, коли великий обмерзлий водоспад нагадує гігантський айсберг, а сірі крутолобі скелі одягають снігові шапки.

Усі, хто бував у парку, захоплювалися його красою, оригінальністю й художньою довершеністю ландшафтних композицій, адже жодна з них не схожа на іншу.Дивлячись на цю неземну красу, важко уявити, що колись тут стримів лише лисий пагорб, поблизу якого протікала річ­ка Камінка. її береги були всіяні великими, хаотично розкида­ними гранітними каменями. Біля підніжжя пагорба росли дві дикі груші та декілька верб. А все навкруги було загромадже­не кам’яними брилами, вкритими мохом.