Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Якщо людина не знає своєї рідної мови - їй нічого робити на своїй батьківщині
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу! Думаю цього тобі вистачить.
Если не понравится добавь свое а так все просто. Як ви думаєте, що нас може очікувати у фільмі з настільки незвичайним (і, треба зауважити, несподіваним) назвою? Напевно це стара історія про того самого Вія відьмі знищити священика-семінариста Хому Брута. Так, та не так! Вій той же, а історія зовсім інша. Заінтриговані? І не даремно, тому що ми вам можемо гарантувати, що фільм « Вій 3D Повернення » 2013 дивитися онлайн безкоштовно в хорошій якості буде дуже цікаво. Центральним персонажем цього фільму (якщо не вважати Вія, звичайно ж) є картограф Джонатан Грін, мандрівний по Європі та бажаючий краще вивчити східну культуру. Так би і поїхав він на далекий схід, пропустивши все найцікавіше, якби ненароком не заблукав у Трансільванії. У пошуках цивілізації наш герой набрів на невеликий козацький хутір. І чим довше він там знаходився, тим більше нестерпним і пекучої ставала його жага знань. Ще б, адже тутешнє повітря прямо-таки просякнутий загадками, кожна крапелька туману, завмерла в повітрі, здається, хоче розповісти йому жахливу таємницю. Але яку? На це питання йому не хоче відповідати ніхто. І ось наш герой вирішує, що його подорож у напрямку сходу почекає, а зараз у нього є справи важливіші - розібратися з древньої слов'янської легендою про Вія. Так-так, він чув це ім'я багато разів, але місцеві навіть говорити про нього боялися. Так чому б не розібратися у всьому самостійно? Складно сказати, чим загрожує таке рішення для нашого героя, нам же напевно буде дуже цікаво подивитися цей незвичайний фільм у форматі 3D.
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Якщо людина не знає своєї рідної мови - їй нічого робити на своїй батьківщині