ольклор України надзвичайно важлива складова частина культури народу. Система духовного життя народу, яка тісно пов’язана з побутом, літературою, в якій відбиті моральні, етичні та естетичні погляди і цінності людей. Існування терміну «фольклор» нерозривно зв’язане з терміном «народна творчість». Вся творча діяльність народу окреслена в поезії, танцях, музиці, художньому та декоративно-прикладному мистецтві. Це втілення поглядів, прагнень, ідеалів людей та все те, що несе своєрідний відбиток побуту.Формування народної творчості та фольклору України відбувалось протягом багатьох століть. Разом із мовою мистецтво увібрало в себе знання, багатовіковий досвід та пам'ять про історичне минуле на різних етапах розвитку народу. В залежності від рівня розвитку та філософських поглядів людей, формувались та створювались нові сюжетні та тематичні жанри. Сьогодення пропонує нам величезний архів записів, в яких збереглись зафіксовані нашими давніми прадідами події, обряди, ритуали та традиції і звичайно, ставлення народу до них.В особливу галузь фольклору України відокремились народні пісні. З давніх давен український народ славився співучістю, та створенням милозвучних гармонійних мелодій та пісень. Аналізуючи тексти та сюжетність музичних творів, ми можемо прослідкувати біографію багатьох попередніх поколінь. Весь життєвий шлях людини супроводжувався відповідними піснями від самого дитинства, починаючи з милозвучних та ліричних колискових пісень. Таке шанобливе та творче відношення українського народу до пісні не є випадковим. Народ який проживає на такій щедрій, родючій землі, поміж золотих жнив під палаючим сонцем, не може бути не талановитим. Духовне багатство українця нерозривно пов’язане не лише з історичними подіями які відбуваються навколо, а й з красою, силою та прагненнями волелюбної душі.Протягом багатьох століть Україна була і залишається невичерпним джерелом мистецтва. Слава про українські народні пісні та фольклор Українирозповсюджувалась далеко за межі слов’янських земель. Видатні світові митці та музиканти захоплювались неповторною красою та звучанням музики. Багато з них використовували українські пісні в своїх витворах мистецтва. Український народ співав пісні під час будь-яких родинно-побутових та суспільно-обрядових подій, таких як весілля, жниварські роботи, сум прощання з рідними чи коханими, або радість повернення на рідну землю тощо. Через пісню передавались ті почуття та переживання, які неможливо та недостатньо було просто виразити словами. Характерна мелодія створювала відповідний настрій та атмосферу. Така пісня здатна окрилювати, підносити настрій, надихати на сміливі, часом відчайдушні вчинки.
Члени речення: З багатьох(_ _) античних(~~) міфів(_ _) на мене(_ _) чи не найбільше(~~)враження справляв(═) міф про людинолюбця Прометея(~~), який ніби вкрав(═) у богів(_ _) вогонь(_ _), щоб передати(═) його(_ _) людям(_ _), і міф про Ікара(~~), |першу людину|(~~), що знялася на крилах(═) у небо(_._).
Другорядні члени речення: - додатки: з багатьох міфів, на мене, у богів, вогонь, його, людям; - означення: античних, найбільше; про людинолюбця Прометея, про Ікара; - прикладка: |першу людину|(~~); - обставина: у небо.
1[З багатьох античних міфів на мене чи не найбільше враження справляв міф про людинолюбця Прометея, 2(який ніби вкрав у богів вогонь), 3(щоб передати його людям), і міф про Ікара, |першу людину|], 4(що знялася на крилах у небо).
Схема: [ ═ O, (с.с. ═), (щоб ═ ), і O х, |~~|], (c.c. ═). * O, …, і O – однорідні підмети в головній частині (вказати всередині—) с.с. – сполучникове слово (який, що – підмети) |~~| - відокремлена прикладка __ Складнопідрядне речення з послідовною (2 – 3) та паралельною (2, 4) підрядністю. Підрядні: 2, 4 – означальні; 3 – обставинне мети (односкладне безособове). Головна частина ускладнена однорідними підметами та відокремленою прикладкою.
өзің істеп көресін ау шамасы
1 ата ана
2 бала
3 немере
4 немене