1. Натомлені села вечеряти сіли під грушами, вишнями і небесами(М. Вінграновський)
2. Мов могучою рукою шарпнений , зірвався Максим, аж забряжчали на ньому ланцюги. (І. Франко).
3. Розкішні крислаті кущі з буйною лозою, обліплені лапатим листом, вкривали підгір"я. (М. Коцюбинський)
4. Яскраво зеленіли змиті дощем хліба (О. Гончар)
5. Ще спить земля, укутана снігами (Д. Луценко)
6. Стоїть налитий синню день (М. Паяієнко)
7. Сяйвом переповнені плоди мерехтять, палають, не згасають (Є. Гуцало).
Успіхів тобі ;)
Цікаво, що у рамках цієї історії розуміємо саме поняття «юродивості» - на перший погляд, ця когорта, дещо специфічних і божевільних людей, з яких сміялися і тикали у них пальцями, мала особливу місію від Бога – бачити те, чого не бачать інші. Цікаво, але візантійці повірили чудернацькому видінню Святого Андрія Юродивого, якого ще у джерелах називають Юродивого Христа ради. Недаремно у текстах давньої української літератури часто знаходимо ще один синонім до «юродивого» - «блаженний».
Сьогодні ми не знаємо остаточного часового відліку цій історії, хтось датує цю подію V, а в інших джерелах – X століттям від народження Христа. Проте важливо закцентувати увагу не на історичних доказах, а на феномені віри жителів Константинополя. Адже правдива віра у Покров, заступництво і довіра до Святої Богородиці до зберегти їм не лише місто, але і власну ідентичність. Ці ідеї дуже добре розуміли наші предки, для яких омофор Богородиці символізував щось більше, ніж просто захист!