Частина дня, коли хочеться відкрити душу, коли любий співрозмовник наче промінчик сонця в похмурий день, коли музика відкриває свій зміст, коли чай смачніший, коли земля м'якіша, коли серце чутливіше, коли в кожному з нас мимовільно просинається маленька заванілена дівчинка, коли хочеться плакати і сміятись від пережитого, коли ні живий ні мертвий сидиш, згадуючи ніщивні події минулого. Правильно! Ніч. Така коротка і довготривала водночас, така чужа, але рідніше за найрідніших,така темна, а освітлює шлях до душі. Цікаво, хто придумав спати вночі? Це ж найпрекрасніше, що можу бути в цих "50 відтінках сірого" життя. Хіба не чудово мріяти про краще майбутнє в місячному світлі, яке тепліше за будь-яке одіялко огортає тебе і твою спальню? Якщо здається, що вже не хватить ромашково чаю, щоб заспокоїти твою тривожну душоньку, є засіб що заспокоює не гірше - мертва нічна тишина. Вона наче згортає всі твоі думки в клуню і уходить в захід сонця, як це роблять герої мультів. А якщо доповнити цю ідеальну атмосферу правильною музикою, то сам Губка Боб позаздрить дну, на якому валятимуться нікчемні проблемки, що псують життя. Радість в простому. Все що потрібно - вміти розуміти і розпізнавати її. Копай глибше.
На мою думку, це твердження дуже правильне. Ми можемо переконатись навіть якщо просто подивимося навколо: багато людей, лише хочуть здаватись щедрими, гарними, хоча насправді такими не є. Навіть День народження То тебе приходять друзі, але ж не всі вони найкращі?? Хтось дарує подарунок і не думає про тебе, головне - тут він скуштує солодощів і отримає задоволення. Наче маска. А справжні друзі... Їх подарунок - гарне ставлення, вони завжди щирі, їм для тебе нічого не шкода. Я думаю, для такої людини усім пожертвуєш.. Найкращим подарунком, іграшкою і тд. Знай - люди бувають різні, і ми маємо розрізняти, хто щедрий, а хто не шкодує!
я дуже люблю свою школу тому що там є мої близькі друзі яких я бачу кожного дня в школі.
школа це мій другий дім, в якому я почуваюсь затишно і спокійно. це місце де я здобуваю знання. В школі завжди цікаво та весело,
я люблю звук дзвоника, який кличе мене на урок, також я обожнюю перерви, на яких можна побігати, сходити до їдальні.
я люблю свій другий дім, ціную талановитих викладачів. вони кожного дня сіють зерна у наші душі, згодом воно проросте і дасть свої плоди.
я люблю свою школу за те, що мене тут завжди чекають і радіють моїм успіхам