1. І гніт, і неволя, і кров - усе зникне навіки.
а) ІО, ІО, ІО, - УС
2. У нашому саду ростуть такі дерева: яблуні, груші, сливи.
б) ..., ВС ... .
3. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.
в) ЗС, ... .
4. Погода, на щастя, видалася гарною.
г) УС: О,О,О.
БУДЬ ЛАСКА ЗРОБИ ЦЮ ВІДПОВІДЬ НАЙКРАЩОЮ)
- Привіт, Оксано!
- Привіт, Альонко! Як ся маєш?
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!
1. Україно моя, мені в світі нічого не треба тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти (А. Мал.). 2. Засни, засни мій синочку, малаядитино!(П. Мирн.). 3. Прощай, синє море, безкрає просторе (Л. Укр.). 4. Дзвени моя пісне, крилата в вітрах світової весни (В. Сос.). 5. Кобзарю, знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Кост.). 6. Я люблю тебе, поле, простір твій широчінь твої пахощі й цвіт (П. Дор.). 7. Слово моя ти єдиная, зброє ми не повинні загинуть обоє! (Л. Укр.) 8. О мово рідна, їй гаряче віддав я серце недарма (В. Сос.). 9. Зіроньки ясні небо покрили, вийди дівчино, серденько миле(н.тв.).11. ―Миколко, будь уважний!‖–тихим спокійним голосом просить вчителька (В. Свят.). 12. Місяченьку наш голубоньку, ходи до нас вечеряти! (Т. Шевч.). 13. Воскреснемо брати і сестри, бо земля наша хоч і розп’ята на хресті історії але свята (Я. Гоян). 14. Я всі слова свої не злі всю душу пристрасної вдачі всі почуття мої гарячі тобі Вітчизно, віддаю(П. Ворон.).15. Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти! (Л. Укр.)
1-а
2-г
3-д
4-б
Объяснение:
надіюсь