1) Авжеж, такий у нас ведеться звичай. 2) Хтось, може, зорями сумними у снах юнацьких не побув. 3) На жаль, чудес на світі не буває. 4) В неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді не було. 5) Кажуть, весь поміст у пеклі з добрих замірів зложився! 6) У сценарії " Тарас Бульба" Довженко йде, загалом кажучи, за Гоголем. 7) Хата стояла над битим шляхом, який кажуть люди починався десь за Житомиром і простував аж до Москви. 8) Одначе, язики буває правлять суд і без причини. 9) Воно вже чуєте на світі так, буває. 10) По-перше, вона завжди знала всі уроки, по - друге, вона ніколи не спізнювалася.
Объяснение:
123
Кожна нація, кожен народ, навіть колена соціальна група має свої звичаї, що творилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї — це втілене в рухи і дію світовідчуття, яке безпосередньо впливає на духовну культуру народу. Народні звичаї охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Звичаї, а також мова — це ті найміwніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Ми, українці, нація дуже стара, і свою духову культуру наші пращури почали творити далеко до християнського періоду в Україні. Давня українська міфологія свідчить, що український народ любив творити собі богів у формі сім'ї багатого господаря-хлібороба. Улюблений сюжет в колядках і щедрівках в Україні той, де описується хазяйство господаря, його воли, корови, вівці, бджоли, його поле, вкрите густими копами. У декотрих міфічних образах, певно, вже пізніших, аж світиться наскрізь побут княжого періоду.