Утворіть від поданих прикметників усі можливі форми ступенів порівняння. Укажіть прикметники, від яких не утворюються ступені порівняння. Свіжий - свіжіший - найсвіжіший; сизий - сизіший - найбільш сизий; гладкий - гладший - найгладший; тихий - тихіший - найтихіший; рідний - рідніший - найрідніший; солодкий - солодший - найсолодший; глибокий - глибший - найглибший; гарний - гарніший - найгарніший; малий - менший - найменший;
старий - старіший - найстаріший; гіркий - гіркіший - найгіркіший; довгий - довший - найдовший; далекий - дальший - найдальший; дужий - дужчий - найдужчий; швидкий - швидший - найшвидший; близький - ближчий - найближчий; тяжкий - тяжчий - найтяжчий; товстий - товстіший - найтовстіший; здоровий - здоровіший - найздоровіший; великий - більший - найбільший; високий - вижчий - найв
Чому потрібно знати історіюЯк відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...".
Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.
Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.
І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.