Ось настала золота осінь. Сама красива і мальовнича пора року. Осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. Ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. На берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти.
Золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. Ідеш і радієш такій красі. І починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. А іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою.
Гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. Дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. Золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. Не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. Ах! Як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти.
Золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. Але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. А як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
Спустилася на землю білява зима. Змінила все навколо: посріблила гілки та стовбури дерев, одягла річки та озера в льодовий панцир, повісила під стріхами дзвінкі бурульки. Змахнула своїм білим широким рукавом – маленькі пухнасті сніжинки закружляли в морозному повітрі. Дужий вітер підхопив їх й дмухнув на дороги та стежки, заплітаючи білі коси.
Тільки багатовіконні велетні-будинки можуть спинити стрімкий біг заметілі, яка підкориться тільки людині.
Ось в розгубленості спиняється заметіль, згортаючи білі крила.
Висипає з будинків гомінлива юрба дітей з санчатами. Малеча рада приходу примхливої красуні-зими. Це були казкові вихідні.
Вітчизна, Батьківщина (з великої літери)
Объяснение:
Мрії про перемогу. Моя країна – найкраща у світі. Україна має все для щасливого життя: родючі поля, багатоводні ріки, високі гори, безкраї ліси, найголубіше небо, найжовтіші поля пшениці. Але найголовніше багатство моєї Батьківщини – це її працьовиті, добрі, талановиті люди. Українці: хлібороби, металурги, вчені, дослідники і просто люди, які щодня роблять свою Вітчизну багатшою, чистішою, привабливою для туристів.
Моя країна з давніх-давен має найбільше у світі народних пісень, які зачаровують своєю мелодійністю і глибоким змістом, бо мова наша давня красива, співуча, тому її ще називають солов'їною. Українські слова легко кладуться на музику, і вже лине світом нова пісня.
А яке у нас багатство казок, переказів, легенд, загадок, прислів'їв та приказок. Від покоління до покоління українці передають мудрість віків своїм дітям, і так могло бути віками. Але заздрість, злість віковічна, темнота нашого сусіда в один день перекреслила сьогодення й майбутнє мого народу. І став народ-трудівник народом-воїном.
Сьогодні моїй країні дуже важко на полі бою, бо сили нерівні, але наша мужність, мудрість, терпіння та витривалість обов'язково приведуть нас до перемоги. І коли ми переможемо, наше життя стане ще кращим, бо ми повинні будемо відбудовувати, піднімати нашу країну ще й у пам'ять про тих, хто не ів свого життя задля України.