Випишіть із поданих слів тільки іменники чоловічого роду, у яких у родовому відмінку однини закінчення -а Сіль, Сибір, біль, мир, вітер,тангенс, розкіш, Дніпро, розряд, браузер, дріб, мігрень, пісок, живопис, синдром, характер.
Випишіть із тексту прикметники, від яких не можна утворити ступені порівняння
Давно колись в одному невеличкому селі жили три брати. Якось пішли вони на полювання, заблукали й потрапили у володіння злого чарівника. Чародій жорстоко повівся з непроханими гостями: одного осліпив, другого зробив глухим, а третьому відібрав мову. А потім відпустив усіх порізно, сказавши, що чари діятимуть доти, доки кожен із них не прийде додому. Першим повернувся до рідної хати сліпий і став зрячим, за ним прийшов глухий, і до нього повернувся втрачений слух. А третій, німий, так і не знайшов дороги додому.
ІV рівень (правильна відповідь оцінюється в )
Запишіть текст, розкриваючи дужки і вставляючи пропущені букви. Позначте іменні частини мови. Зробіть морфологічний розбір виділених слів
Якщо з (український) мовою,
В тебе, (друг), не все г..разд,
не в..ажай її пр...мусовою,
полюби, як весною ряст.
Примусово тим, хто цураєт..ся,
а хто любить, той легко вчить:
все, як пишет..ся, в ній вимовляєт..ся, -
все, як пісня, у (вона) звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для (вона) (чужий).
В ній душа (Шевченко)й (Леся),
І (Франко) в ній душа.
Дорожи (українська) мовою,
рідна мова – основа жит..я.
Хіба мати бува (примусовий)?
(Непутящий) бува дит..я!
Дмитро Білоус
Скакав якось горобчик маленький по снігу - веселий,пісню наспівує.Аж раптом на ньго вовк як кинется! Злякалося пташеня,полетіло,як змогло,не високо,літати як слідує ще не навчилося.Наздогнав вовк бідолашного горобчика та за крильце - хвать! - і поранив.побігло птпшеня по снігу,а вовк уже близько,от-от і зараз схопить. Раптом трапилася горобчикові на дорозі горобина - велика,росла,і ягідок повно.
- Куди ж ті так біжиш,горобчику? - запитала вона.
Горнобчик і каже:
- Я,матінько-горобино,від вовка лютого тікаю! Та крильце моє...
Не встиг горобчик доказати,аж тут вовк уже наздогнав.Горобина його як вдарить гілкою,що у того й сльози з очей.Він кинувся на ненависну горобину,а та як почала його бити гілками,що ой леле! Вицарапала його усього,а той зо страху й втік.
І тоді добра горобина почала подгодовувати бідне пташеня до самої весни,піклувалася про нього,наче про синочка свого,а коли те одужало,то подякувало воно горобині та й полетіло до родичів.
- І щоб я робив без тебе? - сказав наостанок горобець горобині. - Помер би,мабуть...