Можно вот так
Професія моряка — мій вибір
Моряки військово-морського флоту нашої країни завжди стоять на морських кордонах нашої Батьківщини. І ми завжди впевнені, що вони зможуть встати на наш захист, якщо знадобиться.Нещодавно тато показав мені свій підводний човен, на якому він прослужив багато років, на ньому він не раз ходив у автономне плавання. Це досить великий термін — цілих шість місяців ми його не бачили та ніяких листів від нього не отримували. Коли ми приїхали, то татів друг, дядько Сергій, повів нас з мамою і братом на екскурсію по цій субмарині. Коли тато розповідав, я навіть у думках не міг уявити того, що побачив сам. Це невеликі, але затишні каюти для кожного офіцера, камбуз зі сковорідками й каструлями, адже всі моряки люблять і повинні смачно харчуватися. А коли ми прийшли на капітанський місток, захват просто охопив мене всього з голови до п’ят. Я відчув себе командиром цього величезного човна. Навіть дух захопило!
Отже, тепер я вже точно знаю, ким я буду, коли виросту. Стану моряком!
Все навкруги різне. І люди також. Є гарні, а є не зовсім. Наприклад наша вчителька з самого малку навчала нас лише доброму. Не ображати товарища, допомагати дівчинкам. А головне - поважати й цінувати своїх рідних!