-привіт марічка - привіт наталю -як ти провила канікули? -добре)ми їздили в львів на змагання та екскурсію. -а що ви там побачили цікавого? -там дуже гарно, ми побували в музеях та кавярні де були дуже смачні цукерки -ти так розповідаєш що і я хочу -так там дуже гарно, але ми невстигли все побачити бо були на змаганнях((( - а як зіграли? -перше місце)а як провила ти свої зимові канікули? -я була у бабусі в селі)вона тобі привіт передавала та варення малинове -дякую,тоді я до теба зайду пізніше -гаразд)до зустрічі -до зустрачі
0творча спадщина євгенія гребинки дуже різноманітно. більшу частину добутків письменника становлять байки, у яких він оригінально й художньо зовсім викриває споконвічні людські вади. але є у творчому наробітку гребінки й ліричні добутки. одним з найвідоміших і доконаних творів євгенія гребинки є «човен». домінуючим напрямком у лірику в часи написання поезії був романтизм, тому й «човен» витримана в традиціях романтизму цікаво, що незважаючи на те, що рішення ліричного героя є досить різка й категоричним, не втрачає від того свою красу й ліричність. імовірно, було б непогано, якби й ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом і красою, тоді, напевно, наше життя сприймалося б нами якось по-іншому: мене вразило те, що письменник, що жив понад сто років тому, виразив відношення до життя, яке властиве мені й многим моїм однольоткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина повинен щось робити, навіть якщо він почуває непевність або страх. сам автор щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від миру, у надії на те, що зможе «виплисти» зі складних ситуацій, з якими він буде зіштовхуватися в життєвому морі: як човнове море, для мене мир білий з дитинства здавався страшним; так як сховатися? не можна ж століття цілий пробути із собою, одним. прощай, мій спокій, пускаюся в море! і, може, недоля й люте горе пограють із човном моєї. «човен» євгенія гребинки є глибоко ліричним добутком, що торкає читача своєю щирістю.
Ось настала золота осінь. сама красива і мальовнича пора року. осінь любить жовті, червоні, оранжеві фарби, а як любить вона обсипати все золотом. ось приходиш в березовий гай, і не можеш відвести очей, все в золоті. на берізках замість листочків висять золоті монетки, і, здається, що від одного подиху вітерця вони почнуть тут же дзвеніти. золотом обсипає осінь і парки, особливо липи. ідеш і радієш такій красі. і починаєш розуміти, чому поети так любили оспівувати осінь. а іноді просто слів немає, ну неможливо описати всю ту красу, яка відкривається перед тобою. гуляєш по парку і не можеш нагулятися, так не хочеться залишати цю красу. дуже красиво рано вранці, коли гарна погода. золоті дерева просто сяють на тлі яскравого блакитного неба. не можна не захоплюватися природою, немає нічого прекраснішого неї. ах! як здорово, просто дух захоплює від усієї цієї пишноти. золота осінь не йди, порадуй нас ще трошки. але, на жаль, це час дуже короткий, і ось вже через тиждень, дерева починають скидати своє вбрання. а як не хочеться розлучатися з казкою, як хочеться ще помилуватися мальовничими золотими пейзажами.
- привіт наталю
-як ти провила канікули?
-добре)ми їздили в львів на змагання та екскурсію.
-а що ви там побачили цікавого?
-там дуже гарно, ми побували в музеях та кавярні де були дуже смачні
цукерки
-ти так розповідаєш що і я хочу
-так там дуже гарно, але ми невстигли все побачити бо були на змаганнях(((
- а як зіграли?
-перше місце)а як провила ти свої зимові канікули?
-я була у бабусі в селі)вона тобі привіт передавала та варення малинове
-дякую,тоді я до теба зайду пізніше
-гаразд)до зустрічі
-до зустрачі