Джерельце
Якось у лісі Іванка, Юрка і Катрусю застала злива. Діти сховалися під великим деревом. Раптом вітер ущух. Виглянуло сонечко. Стало дуже тихо. Тільки десь зовсім близько щось видзвонює. Дітвора прислухалась. Та це ж дзюрчить лісове джерельце! Воно прокинулось після дощу. Хлопчики знайшли його у траві і прочистили. У ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком. Тепер з джерельця люди п"ють воду.
мій улюблений герой є климко :
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»
Пояснення:
Наталка, Миколка і Василько пішли до лісу. Раптом Наталка почула якийсь звук. Вона покликала своїх друзів та вони разом пішли в ту сторону.
Коли діти підійшли ближче, то побачили струмок. Але він дзюрчав все тихіше й тихіше. На початку струмка була гора каміння. У дітей із собою були відерце, дві лопати і граблі.
Наталка, Василько й Миколка прибрали каміння і дали шлях водяному потоку. В ньому заіскрилась чиста вода і почала вибігати срібним струмочком.
Ось так діти врятували джерело.