Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові: почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні - "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"
Прочитати в книжці(в чому? Місцевий в), розповісти вчительці(кому? Давальний в), запис на дошці (на чому? Місцевий), малюнок на сторінці(на чому? Місцевий), олівець у руці(у чому? Місцевий В), панцир на черепасі(на кому? на чому? Місцевий в.), дякувати Марійці(кому? чому? Давальний в), стояти на кризі (на кому? на чому? Місцевий в) Суть відмінювання іменників полягає саме в зміні кінцевих приголосних основ іменників, зарахунок питання та закінчення ми можемо відрізняти до якого відмінка належить слово.
р.в-двухсот сорока п'яти
д.в-двумстам сорокоа п'яти
з.в-двісті сорок п'ять
о.в двумастами сорока п'ятьма