Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Інтернет чи живе спілкування? Саме це питання є проблемним у наш час, і у кожного на нього своя відповідь. У наш час стали дуже розповсюджені соціальні мережі, за до яких люди можуть спілкуватися один з одним на відстані, при цьому не будучи знайомими особисто. Кількість цих мереж збільшується з кожним роком, також збільшуються і розширюються можливості таких веб-сайтів: можливість спілкуватися за до веб-камер, мікрофону…
Та чи можуть ці сайти витіснити реальне спілкування? Адже сьогодні навіть можна спілкуватися і по відео-зв’язку!
Та все ж таки я вважаю, що Інтернет не може повністю замінити живе спілкування. Бо ми потребуємо присутності людей поряд, хочемо відчувати людину, її емоції, почуття. А чи можна це відчути через Інтернет? Ні. Адже, не маючи змоги спілкуватися з людиною «вживу» ми не зможемо зрозуміти, пізнати її повністю.
Справді, природа – джерело життя людини, джерело її мудрості. Але у вирі повсякденності ми забуваємо про світ, який нас оточує, не помічаємо і не цінуємо його багатства та різнобарв`я. Тоді як гармонійне єднання з цим світом благотворно впливає на наше життя, допомагаючи відродити самобутність та істинну місію людини на землі.