Щастя - це стан людської душі, вище задоволення від життя. Це чарівне відчуття виникає в людині, яка наповнена радістю і повністю задоволена своїм життям, вона немов світиться зсередини.
Всі ми, люди, починаємо розуміти, що таке щастя тільки тоді, коли втрачаємо його. Ну а поки воно у нас є нам весь час чогось не вистачає ми нарікаємо, вередуємо. У моєму житті не мало прикладів, коли через те, що люди не цінували того, що мають руйнувалися сім'ї, друзі ставали ворогами...
Люди відчувають щастя, коли отримують те, до чого так довго прагнули. А іноді досить буває з'їсти смачну шоколадку.
Людина - вкрай суперечливе створіння. Гарне завжди забувається швидко, а образа накопичується роками. Як же тоді така людина бачить своє життя? Суцільні біди, прикрощі і розчарування! Але ж все в його руках. Людина сама малює своє життя, сама вибирає собі друзів і роботу. Тільки вона творець своєї долі і ніхто інший.
Буває так, що у людини немає ні розкішного особняка, ні машини, ні престижної роботи. А вона відкрита, душа її співає! Це все тому, що такі люди вміють радіти дрібницям, бачити в них справжнє щастя.
Чому, наприклад, старість буває такою різною? Одні пенсіонери постійно метушаться, вигадують щось цікаве, а інші перетворюються в незадоволених буркотунів. Від перших заряджаєшся енергією, а від других хочеться втекти куди подалі.
Щастя залежить не від віку, а від волі до життя. Скаржитися - легко. Бути щасливим - набагато складніше.
Я думаю, що секрет щастя в тому, щоб ділитися радістю з іншими людьми. Адже якщо подарувати шматочок тепла родичу, другу або навіть незнайомцю, щастя тільки додасться.
1. Ти спиш уже? А за старим повір’ям, у сні ростуть... Якби-то справді так! (В. Підпалий) 2. Тебе поранили-таки? Сідай-но! Голову твою хоч хусткою я обів’ю (М. Важан). 3. Слухай-бо! Який же коваль не ставить себе над іншими ковалями в світі? (Марко Вовчок) 4. А ходи-но, мед будемо брати (Ю. Збанацький). 5. О, якби-то вміти голубом злетіти та в житті догнати мрію голубу! (М. Ткач) 6. А от виписати новизну та велич, саме велич наших днів по-справжньому не так-то й просто (В. Козаченко). 7. Дедалі сніжинок густішало та густішало (В. Козаченко). 8. А Замриборщ аніскілечки не розсердився (М. Стельмах). 9. Та я вже знаю дещо (І. Цюпа). 10. Місяць повис над їхньою хатою срібною підковою, ніби прибив його хтось угорі на добро та на щастя (І. Цюпа). 11. Я давненько прийшов у село, та декуди заходив, і де про що довідався (І. Карпенко-Карий).
