Оберігати довкілля нині закликає багато хто. У першу чергу політики різного штибу і рангу, які цим самим набирають бали для майбутніх виборів, науковці, журналісти, вчителі. Про нищення природи можуть погомоніти навіть бабусі, які збираються на лавочках.Проте є люди, які тихо, спокійно і впевнено роблять для збереження природи більше, аніж цілі інститути. Вони навчають цього дітей, бо саме їм, сьогоднішнім першокласникам, доведеться в майбутньому виправляти помилки минулих поколінь, що призвели до численних природних катастроф. З 2001 року в Івано-Франківськый області успішно функціонує науково-методичний проект «Довкілля» Івано-Франківщини», який розробила і впроваджує Оксана Мариновська, кандидат педагогічних наук, доцент обласного Інституту післядипломної педагогічної освіти.Автором цієї нової педагогічної технології є доктор педагогічних наук, професор, директор науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН України Віра Ільченко з Полтави.Особливістю курсу «Довкілля» є те, що він веде дитину до пізнання себе як частини природи і свого народу. Як казав колись відомий філософ Г. Сковорода: «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе». Тому не випадково наскрізним у цій освітній програмі є національно-патріотичне виховання. Бо через пізнання навколишньої природи діти починають любити малу батьківщину, а через неї — всю Україну.Цим самим «Довкілля» формує цілісну свідомість маленької людини, яка згодом відповідатиме за майбутнє рідної землі. У неї з’являється ціннісне ставлення до себе, до світу, що грунтується на почутті любові до кожної живої істоти. Але для того, щоб любити живе довкілля, треба зрозуміти його та жити у злагоді і з ним, і з собою. У такий б реалізується принцип екологічного реалізму, орієнтований на розвиток високого рівня екологічної культури підростаючого покоління.Крім того, проект передбачає підготовку вчителів до роботи в умовах оновлення змісту шкільної освіти, де дуже важливим є впровадження нових курсів. Це — «Моє довкілля» у дитсадках, «Я і Україна. Довкілля» у 1-4 класах, «Природознавство. Довкілля» у 5-6 класах.Для того, щоб педагоги області могли працювати за новою освітньою моделлю, вони проходять відповідну підготовку, беруть участь у семінарах-практикумах та творчих групах.«Як свідчить практика, — каже О. Мариновська, — вчителі охоче обирають новий навчальний предмет. Тільки в Косівському районі на сьогодні за цією програмою, незважаючи на труднощі впровадження, працює 50 класів. А всі негаразди пов’язані здебільшого з низьким рівнем навчально-матеріальної бази. Адже на цих уроках діти вчаться здобувати знання про природу самостійно. Їм демонструють різні види корисних копалин, разом з учителем маленькі школяр гають за ростом кімнатних рослин, досліджують, чи є повітря в ррунті, і т. д.».Але сама п. Оксана та її однодумці — великі оптимісти, бо за «Довкіллям» — майбутнє. Бо ж недаремно учителька початкових класів з Калуша О. Бухвак розшифрувала назву нової педагогічної технології так: «Дорожи, Оберігай, Вітай Красу істинну, Людям Любов’ю Явлену».
Той, хто принижує оточуючих, ніколи не буде великий сам Люди - не тільки біологічні, але й соціальні істоти. Ми всі живемо у соціумі, тому для будь-якої людини природно самостверджуватися. Дуже добре, коли людина самостверджується за до дій, корисних для оточуючих та для суспільства у цілому - наприклад, досягає успіхів у творчості. Але, на жаль, є люди, які самостверджуються, принижуючи інших.
Зрозуміло, що це тупіковий, деструктивний шлях. Приниження інших не зробить таку людину кращою, тим більше великою, а якраз навпаки. Така людина отримує якесь збочене задоволення від того, що робить чиєсь життя гіршим. Чому люди це роблять? Напевно, тому, що принизити оточуючих легше, ніж стати кращим у чомусь і таким чином виділитися з натовпу. Виділятися розумом, знаннями та вміннями, успіхами у праці або творчості - все це потребує здібностей та неабияких зусиль. Людина, яка не здатна на щось конструктивне, до того ж не обтяжена вихованістю та совістю, може обрати "легкий" шлях до самоствердження, тобто буде самостверджуватися за рахунок інших. На мій погляд, це ознака дрібної, поганої душі. Великою така людина не стане ніколи.
Дійсно велика людина ніколи не відчує потреби образити або принизити когось. Велика людина взагалі не дуже зважає на те, що про неї думають інші і як вона виглядає на їхньому фоні. Її це просто не цікавить. Тому, якщо хочеш бути великою - або просто достойною - людиною, слід вибирати вірний шлях самоствердження.
Людина створена для щастя ,як птах для польоту.Кожен розуміє щастя по-різному.Адже,для когось щастям є гроші,слава,а у когось хворий хтось з батьків , і він розуміє,що щастям є ,коли знайдуться гроші на лікування.Люди прагнуть бути щасливими,і завжди прагнуть цього досягти. Погодьтесь зі мною,щастям може бути , навіть і маленькі речі . Наприклад,сказати старенькій бабусі " Доброго дня!" ,чи до й перейти дорогу.Коли ви будете розуміти,як жити з людьми , ви будете щасливі.Тобто,щасливими вас будуть робити самі люди. Але насправді,щаслива та людина,яка прожила життя не просто так.Щаслива та людина,яка зробила щось у своєму житті,яка вміє жити по-справжньому.От і висновки,яка людина по-справжньому щаслива!
Читать полностью: http://h.ua/story/9272#ixzz2tazk6RWH