В мене був День народження і мены подарували собаку. Це була наша перша зустріч з (кличка собаки, яка тобі подобаэться) Він(вона) тоді був(була) маленьким(ою) Але зараз вона виросла майже вдвічі і має 50 см у висоту і майже 70см в довжину. Шерсть( кличка) має руде забарвлення з чорними та коричневими плямами. Шерсть є короткою і гладенькою. Мордочка довгуватої форми, вушка стирчать, а коричневі оченята зовжди створюють добрий погляд і вираз обличчя ( кличка). Але він(вона) є спритною та енергійною. Але в той же час доброю і хорошим другом для мене. Я завжди зможу відрізнити його(її) від інших (порода собаки) по її хвостику, що завжди кумедно закручений догори.
- Михайло!
- Привіт.
- Привіт.
- Скажи, погода гарна?
- Так, справді.
- А що ви робите?
- Хочемо зліпити снігову бабу. Хочешь з нами?
- Звичайно.
Авжеж, ліпленя сніговика або сніговох баби - це найгарніше захоплення малят, та в наш час ним не всі захоплюються. А шкода...
І ось уже хлопці рушили ліпити снігову бабу. Хто, готував тулуб, хто - ноги, хто голову. Дуже втомилися дітлахи, та все ж таки своє завдання виконали.
Вони зліпили дуже гарного сніговика, він подобовся не лише дітям, а у усім навкруги.
- Михайлику, додому! - кричала хлопцеві з вікна мама.
А й справді, за роботою дітлахи не помітили, як почало темніти...Потрібно розходитись по хатинках.
- Не сумуй, сніговичку...
- Ми ще повернемось до тебе.
Дітлахи прощались з сніговиком, а він вслід їй дивився і посміхався. Це був найпрекрасніший зимовий день.