Значний внесок в розвиток української літератури зробив Олександр Олесь. Його творчість наскрізь пронизана почуттям патріотизму й любові до рідної країни. Особливо це відбилося в поезії «Рідна мова в рідній школі*. На початку XX ст., саме у той час, коли був написаний цей вірш, в Україні було прийнято розмовляти або польською, або російською мовами. Українська мова вважалася «мужицькою», бо нею розмовляв простий народ. Пани й поміщики, навпаки, соромилися своєї рідної мови. Саме такий стан в країні надзвичайно непокоїв поета. Він із болем в серці розумів, що таке явище може призвести до того, що українська мова просто зникне. У своїй поезії «Рідна мова в рідній школі!» автор закликає українців не забувати свої корені, не нехтувати славним минулим наших пращурів, не соромитися того, що ми засвоїли з молоком матері:
Рідна мова! Рідна мова! Що в єдине нас злива, — Перші матері слова, Перша пісня колискова.
Немає мови — нема і народу. А як можна сказати, що такого народу, як український, немає? Український народ завжди славився своєю волею і тим, що ніколи не корився чужинцям. І поет у своєму вірші закликає до того, що краще нам стати німими, ніж розмовляти чужою мовою, скоритися, стати на коліна:
Краще нам німими стати, Легше гори нам нести, Ніж тебе розіп’ясти, Наша мово, наша мати!
Ніколи в житті український народ не відречеться від свого минулого, саме про це надії поета. Він вірив, що українська мова все ж таки відродиться на своїй землі і залунає в рідній школі:
того в недолі Наша мрія золота, Наше гасло і мета: Рідна мова в рідній школі
Привіт, Марійко! Пишу тобі цього листа і згадую наші зустрічі та як чудово ми проводили час. Дуже сумую за тобою. В нас вже починає розставати сніг. Багато води і скрізь мокро. Вже не покатаєшся на санках, як недавно з тобою, але нічого. В школі все добре, навчаюсь я гарно, але знову хочу на канікули. Мій кіт Рижик дуже підріс, бачила б ти це чудо. Маленьке кошеня, з останньої вашої зустрічі, стало гарним та пухнастим котом. Граюся з ним і радію - який же він милий. Як твої справи? Як навчання? Мої батьки часто запитують про те. Передаю тобі від них вітання. Навіть не знаю, що тобі ще розказати. Побачивши зроблені нами кормушки в парку, декілька дітей з мого міста носять туди зерно і також підгодовують птахів. Це дуже гарно виглядає і ми з тобою зробили цей світ добрішим. Як твій молодший братик? Давно його не бачила. Зараз він мабуть кумедніший, ніж був раніше. Передай привіт своїм батькам. Чекаю на твого листа. З любов'ю, твоя подруга ... (Оксанка).
1. Н - п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень Р - п'ятисот п'ятдесяти (п 'ятдесятьох) п'яти (п'ятьох) гривень Д - п'ятистам п'ятдесяти (п 'ятдесятьом) п'яти (п'ятьом) гривням З - п'ятсот (п 'ятисот) п'ятдесят (п 'ятдесятьох) п'ять (п'ятьох) гривень О - п'ятьмастами (п'ятьомастами) п'ятдесятьма (п 'ятдесятьома) п'ятьма (п 'ятьома) гривнями М - (на) п'ятистах п'ятдесяти (п 'ятдесятьох) п'яти (п 'ятьох) гривнях
2. Н - Вісімсот вісімдесят вісім кілограмів Р - восьмисот вісімдесятьох восьми Д - восьмистам восьмидесяти восьми кілограмам З - вісімсот вісімдесят вісім кілограмів О - восьмистами вісімдесятьма восьмома кілограмами М - (на) восьмистах вісімдесяти (вісімдесятьох) восьми кілограмах
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Немає мови — нема і народу. А як можна сказати, що такого народу, як український, немає? Український народ завжди славився своєю волею і тим, що ніколи не корився чужинцям. І поет у своєму вірші закликає до того, що краще нам стати німими, ніж розмовляти чужою мовою, скоритися, стати на коліна:
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ніколи в житті український народ не відречеться від свого минулого, саме про це надії поета. Він вірив, що українська мова все ж таки відродиться на своїй землі і залунає в рідній школі:
того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі