- Привіт, а чому ти без маски?
- Привіт, я дуже поспішала, ледве не запізнилась на автобус. Про маску геть забула.
- О, розумію, у мене й самої нещодавно була така ситуація. Але після жахливих наслідків я віддам перевагу запізнитись на автобус, аніж забути маску.
- Ов-ва, а що за ситуація?
- Я поспішала на автобус, і так як і ти забула маску. Автобус був геть заповнений, дивно що водій не звертав на це увагу, але я і сама поступила не правильно, що залишилась, а не почекала інший. Біля мене стояв чоловік, який постійно кашляв, і мене це дуже настерігало, тому я зробила крок назад, щоб випадково не заразитись. Але місця було не багато, тому моя позиція дуже не змінилась...
- А які наслідки?
- Після цього у мене декілька днів була температура.
- Ти проходила аналіз на коронавірус?
- Так.
- І який був результат?
- Я дуже втішилась, коли результат був негативний.
- Це була просто застуда?
- Сподіваюсь, лікарі говорили що це просто грип.
- Тобі дуже пощастило! Хоча я й сама незнаю чи вийшла б заповненого автобусу, якщо мені треба було б поспішати кудись.
- Головне мати маску або респіратор і старатися оминати такі автобуси. Здоров'я важливіше будь-яких справ.
- Я з тобою згідна. Моя подруга декілька днів назад теж захворіла на ковід. Ми з нею не бачились всього пару днів, а здаэться що цілу вічність. Дуже нудно без неї.
- Розумію, але краще зараз не контактувати з нею.
- Ми тільки зізвонюємось, мене б і не пустили до неї...Хочу щоб цей ковід скоріше скінчився.
- Стільки людей хворіють, помирають..
Повисла незрчна пауза.
- Добре, мені час йти...
- Мені теж потрібно поспішати. Було цікаво поспілкуватись.
- І мені, бувай!
- Бувай!
23 репліки, можна поділити їх або добавити щось своє, щоб було більше.
Евфемі́зм (грец. εὐφημισμός від εὔφημος — добре мовлення) — пом'якшувальні або маскувальні слова і вислови, які використовуються замість слів, котрі сприймаються як небажані, неприйнятні, вульгарні, зневажливі, ненормативна лексика, образливі або табу,[1][2] а також умовне позначення деяких власних імен.[3] Також «евфемізм» — це лексична прихована стратегія. Він може служити введенню в оману третьої особи про поганий стан речей, а також і морального саморозвантаження.[4][5] Евфемізація — це один зі зручних в сказати неправду та змінити сприйняття небажаної інформації.[6]
Людська душа – павутинка, химерне плетиво, що рветься навіть від легесенького подиху вітерця… А ще – дорогоцінне полотно, витонченості якого подивується не одна вправна ткаля, зрештою, на цілому світі не знайти людини, яка б могла створити щось подібне. Усвідомлення цього спонукало не одного знаного або ж і зовсім невідомого мислителя задуматися над вічними та складними мотивами людського існування. Очевидно, саме тому маємо змогу читати і ці поетичні рядки, сплетені уявою, наснагою, переживаннями, вірою та любов’ю львів’янки Галини Матвієнко. Народилася Галина у Львові. Тут закінчила загальноосвітню середню школу № 82, а також дитячу музичну школу № 1 ім. А. Кос-Анатольського – опанувала гру на бандурі. Цього року Галина Матвієнко стала випускницею історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, а також – аспіранткою цього навчального закладу.
Бажання записати римовані рядки виникло в авторки ще у школі, а сприяли цьому її музичні зацікавлення – самостійне виконання пісень та інструментальних творів у супроводі улюбленого інструменту. “Людина не в силі самотужки вистояти на роздоріжжі серед буревіїв та хурделиць, проживаючи без віри” – переконана Галина. Тому минуле та сьогодення, зміна пріоритетів та формування суспільних цінностей – “часові моменти земного життя людини” – актуальні мотиви її віршів. Творити нові поетичні рядки надихає Галину “переживання кожного Слова”. Напевно тому у її виконанні, а точніше написанні, вони не зовсім поміщаються у рамки звичних та відомих поетичних розмірів чи рим, а просто ллються потоком думок, пульсують і… живуть.