У мене є справжній друг.Я щаслива що маю найкращого друга.Дійсно дуже рідко зустрічаєш людей ,з якими тобі хочеться бути поряд.По справжньому близька людина та, хто поруч у той момент, коли тобі настільки погано, що жити не хочеться.а вона поряд,вона змушує тебе посміхатися, коли тобі дихати важко від болі.Вона підтримує тебе.Коли ти сам не віриш вже ні в що, а він поруч і кричить тобі, що буде добре, що ви впораєтеся !! Справжній друг це той, кому ви можете зателефонувати в будь-яку годину ночі і не важливо в якому ви стані, він вислухає і дасть пораду!Бережіть саме цю людину.Адже, друг пізнається в біді.Це цінність у наш час - мати друга або друзів, на яких не впливає ні час, ні погода, ні відстань.Тільки справжні друзі можуть зрозуміти, що з тобою щось не так, навіть коли ти посміхаєшся.Недарма кажуть,що вірний друг -друге серц
жили в країні морфології два сусіди: дієслово та прислівник. добре вони жили, дружно, сім'ями товаришували. і була у дієслова красуня донька, а у прислівника – син богатир. і от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися. народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. а від матері – вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники). довго думали батьки над іменем для свого нащадка. мати підкреслювала, що її син – особлива форма дієслова, але й прислівник заявляв про свої права. і врешті-решт вирішили вони назвати сина дієприслівником.
Така правда, як на вербі груші.
Верболіз б'є до сліз.
Вербові дрова, а козячий кожух - то й випре дух