Бути патріотом - це насамперед любити свою Батьківщину. Патріот любить свою вітчизну так, як діти люблять матір - ту, що дала життя.
Але чи означає це, що патріот повинен завжди тільки вихваляти свою рідну країну і не згадувати про якійсь її недоліки? Звісно, ні. Справжній патріот любить свою рідну землю, але не ідеалізує її. Навпаки, саме усвідомлення того, що не все у рідній країні ідеально, спонукає людей на те, щоб прагнути змінити життя на краще.
Крім того, любов до рідної країни не означає зневагу до інших країн. Патріот завжди розуміє, що не тільки він любить свою Батьківщину: рідна країна завжди буде найкращою для тих, хто там народився і живе. І, взагалі, безглуздо вважати, що якщо ти вважаєш свою країну найкращою, то всі інші будуть гірші за неї. Для тебе особисто - так, можливо. Але не для людей, які в цих країнах народилися. Тому що у кожного - своя Батьківщина, яку ця людина любить. Звісно, якщо вона є патріотом своєї краї
Відповідь:
Одного разу чоловік, що їхав конем по зимовій лісовій дорозі, побачив посеред шляху щось незрозуміле. Кінь його схарапудився, злякався, встав дибки і уперед не йшов. Чоловік зліз на землю і підійшов ближче до своєї знахідки. Посеред дороги лежав поранений, увесь у крові вовчисько і жалісно стогнав. Побачивши чоловіка, він підповз до нього, наче собака.
Оглянувши вовка, чоловік побачив велику криваву рану на його спині, з якої місцями була здерта шерсть. Підстелив чоловік на воза стареньку ряднину, підняв вовчиська, поклав його на сани і повіз додому.
Вдома промив його рану, нагодував та обігрів, ще кілька тижнів лікував, як міг, доки рана не затяглася. Тоді вирішив відвезти сіроманця знову до лісу. Залишив він його у лісі, а сам поїхав у справах, а вовк сидів посеред дороги і пильно дивився йому услід.
Повертався чоловік додому з важким каменем на душі, бо мав таке відчуття, наче втратив близького друга. Але, під*їхавши до воріт, побачив сірого, який підтюпцем біг йому назустріч, радо та весело помахуючи хвостом.
