т.г.шевченко ! досить було однієї
людини, щоб врятувати цілий світ,
цілу націю.
остап вишня.
доля карбувала його життя у формах трагічних. виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного повстанець шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. разом з усією росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. і яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! а він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.
поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».
вимучений фізично, та не зламлений морально, шевченко навіть після заслання не зрікається україни, продовжуючи писати.
існують закиди на те, що шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :
добре жить
тому, чия душа і дума
добро навчилася творить.
про шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.
феномен шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.
для мене шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї україни !
р. ста сорока семи, ста двадцяти шести
д. ста сорока семи (сімом), ста двадцяти (двадцятьом) шести (шістьом)
з. сто сорок сім, сто двадцять шість
о. ста сорока сімома, ста двадцятьма шістьма
м. на ста сорока семи (сімох), ста двадцяти шести (шістьох)