Я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. Адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. Перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. Але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.Візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. Тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.
Чому потрібно берегти природу? Люди часто не бережуть рідну землю, батьківщину, околиці. Вони кидають сміття мимо урн, забруднюють повітря вихлопними газами, зрубують гектари лісів, викидають у водоймища отрутні речовини з заводів... Але ж вони, та й ми, шкодимо самі собі! Адже, потім нам прийдеться дихати забрудненим повітрям та пити каламутну воду... Чому ж так? Берегти природу треба, бо без неї неможливе наше існування аж ніяк! Адже ми залежимо від природи, і вона залежить від нас... А ви зрозуміли, чому треба берегти природу?
Чому нам порібно береги шкільне майно? Воно нам більше не знадобиться після школи. Чи може все так знадобиться. Та взагалі навіщо воно потрібно. Але ми всетаки ростемо за цими партами, вчимося писати, читати. За ними проминає багато років нашого життя. За деякий час ми навіть сумуємо за нашими партами, стільцями, дошками та іншим. Тому нам мабуть треба берегти шкільне майно, воно є цінністю не лише грошовою, але і духовною. Шкільні класи наповнені своєю енергетикою. Своїм почуттям, чке передається кожному учню, що приходить до клау, до школи. Ми покинемо коридори школи, але прийдуть інші і почнуть вчитися тому ми повинні передати частинки свого їм через збереження шкільного майна, яке має велику ціну у нашому житті, та житті школи. Воно є невідїемною частиною душі школи. А що трапиться, якщо її зіпсувати? А трапиться те, що ми зіпсуємо душу і кожного учня і викладача, що прийде до школи. Тому ми повинні берегти нашу душу. Може і через прості речі, але всетаки все просте стає великим. Тому бережіть шкільне майно.
Я вважаю, що компромісу між добром і злом, а також правдою та брехнею не може бути. Адже все що ти не робиш відгуковується, як на тобі так і на інших. Перед тим як щось робити треба добренько подумати, бо кожний твій вчинок просто так не залишається непомітним. Але у житті є різні ситуації і інколи без брехні просто не можна обійтись.Візьмемо за приклад найпростішу ситуацію, лежить в лікарні жінка, і лікар вже знає, що через місяць її не стане, звичайно, він не буде їй це говорити, а навпаки буде цю жінку переконувати тільки на краще, щоб вона свої останні хвилини насолоджувалась життям. Тому, на мою думку, завжди треба думати все, що ти робиш, і передусім уникати цих компромісів, але якщо життя змусує тебе на це то краще поступись, але потім затьмар це своїми добрими, щирими вчинками.