І. По-новому дивишся на світ переживши трагедію. Максим мовчки дивився як по новому піджаку розтікалися чорнила. Нашвидку поснідавши, Олексій побіг на річковий вокзал зустрічати Катрусю з поорожі. Удруге пробачити зможе не кожен. Додовши снодійного у друге своєму сторожу, Орися мовчки гала - поки той доїсть.
ІІ.Назузстріч невідомому рушили вірні друзі. Оленка, як завжди, страшенно спізнювалася на зустріч з подругами. Востаннє я її бачив у гостях у Петренків на Новий рік. В останнє плавання сьогодні відходив пароплав "Ластівка". Зібравшись утрьох, діти почали вигадувати план викрадення сусідського кота. Лише у трьох учнів з класу було виконане домашнє завдання
Вирішила княгиня побудувати новий замок. З’їхалися іноземні майстри, показують свої малюнки. Німець – фортецю з товстими мурами, араб – палац із мальованими вежами, італієць – схожу на орлине гніздо башту.
Тут троє братів-буковинців принесли свій сплетений із лози замок. Невимовно прекрасний був цей витвір. Побачила княгиня й зачудувалася.
Почали брати замок будувати. Прокидалися вони, коли було темно, а спати лягали, коли переконувалися, що за день усе зроблено гаразд.
Стіни швидко підводились угору. Здавалося, замок сам виростає із землі.
Слава про будову линула по навколишніх князівствах. Приходили князі й бояри, просили братів і їм збудувати прекрасні житла.
Будівництво закінчувалося. Княгиня благала майстрів нікому не зводити нічого подібного. Обіцяла зробити їх боярами, озолотити. Відмовилися брати, бо вони звикли до праці.
Ось забито останній цвях. Тут княжі слуги сокирами розвалили риштування. Майстри зосталися на даху. Княгиня гукнула їм: «Тепер будуйте, що хочете!»
Не знали брати, як на землю спуститися. Але тут вони побачили журавлів, що пливли в блакиті неба. Блискавкою майнула думка: «Дерев’яні крила!» Схопилися майстри за інструмент. За якийсь час вони мали три пари крил. Прив’язали вони крила до плечей, стрибнули з вежі й полетіли за журавлями.