Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама. Із перших хвилин життя ми оточені її теплом і турботою, ділимося з нею своїми таємницями й враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку та розуміння з її боку.
Я хочу розповісти про свою маму, мою найближчу й найріднішу людину.
У моєї матусі дуже цікаве й таємниче ім’я Наталія, що означає «рідна». Моя мама має довге чорне волосся й красиві карі очі. Добра і справедлива, ласкава і серйозна, смілива і ніжна, сильна і чуйна і ще, ще… так усього багато, — і все це разом, одночасно! Мама — учитель за покликанням. Її поважають колеги, люблять діти, яких вона навчає.
У мене є ще братик і сестричка. Про всіх нас матуся неабияк піклується: ночі не доспить, коли, не дай Боже, хто з нас хворіє, турбується про своїх діток, докладає багато зусиль, щоб ми видужали. Приготує смачні страви, до виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. Із нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Своїм лагідним теплим словом загоїть усі наші рани, пригорне до себе, поцілує — і так тепло стає на душі. Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мамочка — найкраща.
Моя мама — чарівниця! Вона робить із звичайного все незвичним. Мені подобається, як вона готує різну смакоту: страви з курки, морквяний пиріг, пухкі варенички… Мама є захисницею, вона оберігає мене. Часом може посварити, але я на це не ображаюся, а навпаки, намагаюся виправитися й робити все краще.Я допомагаю мамі по господарству: замітаю підлогу, поливаю наші чудові квіти, яких дуже багато на підвіконні, а також залюбки ходжу з мамою по покупки.
Моя мама дуже любить спорт. Ми всі сім'єю: мама, тато, братик, сестричка і я граємо у футбол, бігаємо на природі, катаємося на велосипеді. А ще моя матуся дуже красиво танцює і співає. Моя неня зразкова, і я хочу сказати їй за це велике Я люблю свою мамочку за її лагідні руки, які пригортають до себе, ніжні очі, які розуміють мою печаль та радість, тепле серце, яке зігріває мене навіть у найлютіші морози.
Напевно, я міг би нескінченно розповідати про матусю, але своє оповідання мені хочеться закінчити відомими рядками:
Хай завжди буде сонце!
Хай завжди буде небо!Хай завжди буде мама…
Моя мама… і нехай вона завжди буде зі мною.
