Якби я був би президентом, я для початку відрементував дороги, закрив більшість токсичних фабрик та посадив би більше дерев.Ще я б додав зарплатню та пенсію людям. Таким чином ми б жили краще.
Так сумно що знову осінь... Літечко вже минуло, осталися тільки хороші спогади. А ось і клин журавлів відлітає у вирій. А й справді час біжить дуже швидко. Біля мого будинку красивий є садочок. Після школи, коли я сильно втомилася, приємно завжди зайти сюда і подихати свіжим повітрям. Одного дня, коли мені було сумно-сумно, я вирішила побути на самоті. Одне єдине місце де мене ніхто не чіпає це вишневий,рідний садок! Тихо-тихо, чутно покрапування дощику. Небо вже було зовсім не блакитним як улітку, сонце вже заходить та починає темніти. А ось легесенький вітерець почав повівати...один листочок із сумом кружляє. Осінь- така ти є.
Маленькому хлопчику Назарчику дуже хотілося мати кота. Але на прохання сина придбати кота батьки твердо сказали "Ні". Засмучений хлопчик пішов гуляти у двір. Через свій розпач він нікого і нічого не помічав навколо. Аж раптом Назорчику почулося жалісливе "Няв". Це плакало мале кошеня. Назар наче розумів про що воно розповідає. Хлопчик почув про тяжку долю тваринки. Про те як холодно коли змокнеш під дощем. Як тяжко знайти слбі їсти. Як нечемні діти тягають за хвоста. Назар пригорнув кота і твердо вирішив вмовити батьків взяти його до себе.
