людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?
ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.
це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.
але спершу визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана із заповіддю довголіття.
багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.
проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.
інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й
інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.
інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.
що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.
справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою. так, саме красивою..
Відповідь:
По всьому світу розповсюджується страшна хвороба - короновірус. Через нього всім людям прийшлось сидіти вдома, адже вірус дуже заразний. Звичайно, всі навчальні процеси в усіх навчальних закладах припинили. Постало питання як учні закінчать рік. Влада вирішила перейти на дистанційне навчання.
Що являє собою дистанційне навчання? Спершу було непросто адаптуватися до цього. Адже не всі вчителі ведуть уроки в Zoom, зв'язок теж не завжди хороший. Приходилось слухати через слово чи через речення. Все прийшлось вчити самому. Я порозумівся зі всіма програмами і старався не відставати від шкільної. Спершу карантин продовжили один раз, другий, а згодом сказали, що цей навчальний рік закінчило дистанційно. Не знаю, радів я чи ні, але для мене вже не було проблемою закинути фото чи відео в Classroom.
Перші два тижня мені було досить нудно. Я не знав чим себе зайняти, крім уроків. Навіть гаджети надоїли! Потім, я почав робити щось нове й цікаве. Всього по троху: дивився фільми з англійськими субтитрами, готував з мамою і т.д. Найскладнішим було те, що ти усвідомлював, що вже не можеш ходити на вулицю, гуляти з друзями, просто мати живе спілкування. Хоча ніколи не думав, що скажу це. Я можу похвалити себе за те, що навчився цінувати всі моменти звичайного буднього дня в школі чи на гуртку. Мені треба задуматись, як я вів себе перед карантином, кого кривдив, з ким дружу чи потрібні мені такі друзі і т.п. Просто треба заглянути в ту реальність. Життя йшло так невпинно: все кудись іти, плани на тиждень вперед, а потім бах... І все зупинилося. Появився час все обміркувати.
Дистанційне навчання стало провіркою на чесність. Адже я можу багато списати під час різних робіт, все залежить від мене. В цьому я виявив свою слабину, бо це велика спокуса. А чи піддався я їй чи ні - секрет.
Пояснення:
