Добрий день! іть з українськой мовою, будь ласка. ми у класі слухали як читала вчителька твір "козацькі клейноди". іть знайти цей твір. для п"ятого класу. буду чекати вашу відповідь. заздалегідь дякую!
Знайша лише це. Клейноди козацькі — відзнаки та атрибути влади Української козацької старшини XVI-XVIII ст. До козацьких клейнод належали : корогва (прапор), булава, бунчук, пірнач, гербова печатка, литаври, духові труби, значки, палиці, гармати, тощо. Вони зберігалися в січовій Покровській церкві чи у військовій скарбниці, звідки їх виносили перед козацькими радами, походами. За ступенями клейноди поділялися на гетьманські (вручалися спочатку польським королем потім російським царем), полковницькі, сотенні (вручалися гетьманом), кошові (вручалися військовою радою Запорізької Січі), курінні (вручалися курінною радою) і паланкові (вручалися кошовим). Кожен з клейнодів належав певній особі із запорізької старшини. Булава—кошовому атаману, прапор—хоружному, бунчук—кошовому, але тримав його над головою отамана —бунчужний. Військова печатка належала судді, пірнач—полковникові, литаври—усьому війську. Булавою називалася срібна (зверху позолочена), прикрашена коштовно-стями куля насаджена на металеву чи дерев’яну палицю. Корогвою називалося шовкове яскраво-червоної, малинової чи інших барв полотнище з різними зображеннями посередині (залежало від кого їх було одержано) — білим польським орлом, або двоголовим російським, а по боках та архангелом Михаїлом та ін. Блакитні сині полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів і почасти інших знаків — небесних світил, святих Михаїла, Юрія, та ін. Стали переважати XVII ст. Поєднання цих кольорів на полкових і сотенних знаменах продовжує поширюватись і в XVIII ст. Треба зазначити, що поєднання жовтого й блакитного кольорів бачимо й на багатьох гербах козацької старшини тоді ж. Ще за часів Речі Посполитої уславився звичай, коли клейноди —атрибут влади й гідності— давалися козацькому війську польськими королями; згодом відповідно—російськими царями. Військо запорозьке одержувало військові знамена в 1708, 1736, 1743, 1763 рр.в останніх трьох випадках ці знамена були жовті з білою по периметру. Бунчук — це проста помальвана палиця, на кінець якої насаджували мідну кулю під яку вставлялося волосся кінського хвоста. Військову печатку виготовляли зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці, в жупані, із шаблею і порохівницею та рушницею через ліве плече. На печатці був напис „печать славного войска запорожскаго низового”. Курінні печатки мали зображення левів оленів, місяця, зірок, шабель, луків, тощо. Пірнач (жезл) невелика булава зі срібною чи залізною кулею, з вертикальними вирізами уздовж неї або з особливими виступами у формі наконечників списів упоперек кулі, часом із шістьма парами над кулею. Литаврами називаються залізні (срібні) котли з натягнутою на них шкірою і дерев’яними паличками для ударів по шкірі. Палицями називаються товсті, гладенько обстругані, помальовані палки, оправлені сріблом з тупим залізом на кінці. Значками називаються прапори куренів сотень.
Я дуже люблю зимові канікули. Хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. Все тому, що на зимові канікули припадають мої улюблені свята – Новий рік та Різдво. Усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера. Зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. Ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. А потім усією родиною зустрічаємо Новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.Зимові канікули дають змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. Взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. А коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. Усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. Так гарно навкруги! Можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. Це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих. Зимові канікули – чудова пора. Шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. Але яскраві враження від добре проведеного часу допомагають у нелегкій справі навчання.
На діалог повинно зійти, якщо захочеш, то зміни з твору на діалог. Але твір гарний, мені 11 поставила вчителька)
Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку. Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки. Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству. Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, до однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила. Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер. Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості. Розчулений, він щиро подякував усім нам за до та увагу до його сім'ї.
Клейноди козацькі — відзнаки та атрибути влади Української козацької старшини XVI-XVIII ст. До козацьких клейнод належали : корогва (прапор), булава, бунчук, пірнач, гербова печатка, литаври, духові труби, значки, палиці, гармати, тощо. Вони зберігалися в січовій Покровській церкві чи у військовій скарбниці, звідки їх виносили перед козацькими радами, походами. За ступенями клейноди поділялися на гетьманські (вручалися спочатку польським королем потім російським царем), полковницькі, сотенні (вручалися гетьманом), кошові (вручалися військовою радою Запорізької Січі), курінні (вручалися курінною радою) і паланкові (вручалися кошовим). Кожен з клейнодів належав певній особі із запорізької старшини. Булава—кошовому атаману, прапор—хоружному, бунчук—кошовому, але тримав його над головою отамана —бунчужний. Військова печатка належала судді, пірнач—полковникові, литаври—усьому війську.
Булавою називалася срібна (зверху позолочена), прикрашена коштовно-стями куля насаджена на металеву чи дерев’яну палицю.
Корогвою називалося шовкове яскраво-червоної, малинової чи інших барв полотнище з різними зображеннями посередині (залежало від кого їх було одержано) — білим польським орлом, або двоголовим російським, а по боках та архангелом Михаїлом та ін. Блакитні сині полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів і почасти інших знаків — небесних світил, святих Михаїла, Юрія, та ін. Стали переважати XVII ст. Поєднання цих кольорів на полкових і сотенних знаменах продовжує поширюватись і в XVIII ст. Треба зазначити, що поєднання жовтого й блакитного кольорів бачимо й на багатьох гербах козацької старшини тоді ж. Ще за часів Речі Посполитої уславився звичай, коли клейноди —атрибут влади й гідності— давалися козацькому війську польськими королями; згодом відповідно—російськими царями. Військо запорозьке одержувало військові знамена в 1708, 1736, 1743, 1763 рр.в останніх трьох випадках ці знамена були жовті з білою по периметру.
Бунчук — це проста помальвана палиця, на кінець якої насаджували мідну кулю під яку вставлялося волосся кінського хвоста.
Військову печатку виготовляли зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці, в жупані, із шаблею і порохівницею та рушницею через ліве плече. На печатці був напис „печать славного войска запорожскаго низового”. Курінні печатки мали зображення левів оленів, місяця, зірок, шабель, луків, тощо.
Пірнач (жезл) невелика булава зі срібною чи залізною кулею, з вертикальними вирізами уздовж неї або з особливими виступами у формі наконечників списів упоперек кулі, часом із шістьма парами над кулею.
Литаврами називаються залізні (срібні) котли з натягнутою на них шкірою і дерев’яними паличками для ударів по шкірі.
Палицями називаються товсті, гладенько обстругані, помальовані палки, оправлені сріблом з тупим залізом на кінці.
Значками називаються прапори куренів сотень.